ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Сучасне місто Бровари — великий промисловий і сільськогосподарський центр Київської області. Великий Кобзар часто бував у самих Броварах і селах Броварщини.
Тарас Шевченко не даремно згадує Бровари і Броварську землю в поемах “Катерина”, “Варнак”, “Сотник”, у щоденнику, в прозі, адже тут він неодноразово зупинявся.
На розвилці шляхів, у центрі міста, як і нині, один шлях йшов на Чернігів, а другий, через Гоголів, — на Прилуки. На вулиці в бік Чернігова стояла поштово-кінна станція, яка була побудована у 1817 році. До недавнього часу на цьому місці діяв кінотеатр ім. Тараса Шевченка, а зараз функціонує РАГС. Тут встановлено меморіальну дошку, на якій напис: “На цьому місці знаходилась поштово-кінна станція, де часто бував Тарас Григорович Шевченко...” На станції Шевченко міняв коней і не раз ночував, щоб на ніч не їхати до Києва або на Чернігівщину, тут він обідав, ходив П’ятницьким базаром, спілкувався з людьми. Поштова станція була досить велика і мала у 1851 році 45 коней.
Поруч станції, через вуличку, де зараз розташована школа № 1, стояла Петро-Павлівська церква. Храм було збудовано козаками у 1648 році, перебудовано після пожежі у 1823 році та в 1900-1902 рр. Супроти станції на Розвилці стояла ще одна церква — Святої Трійці, зведена на кошти Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської Лаври. У травні 1861 року тут зупинялася траурна процесія з прахом Великого Кобзаря. Тепер на цьому місці парк, у центрі якого возвеличується пам'ятник Тарасові Шевченку. Обидві церкви були знищені більшовиками у 1936 -1937 роках.
У парку, неподалік монумента Кобзарю, 18 травня 1991 року встановлений пам'ятний знак на відзначення 150-ї річниці похорону Шевченка з таким написом: “Через Бровари у травні 1861 року пролягав останній шлях Т.Г. Шевченка з Петербурга до Канева”.
Вперше на броварських шляхах Тарас побачився з броварчанами весною 1829 року, коли 15-літнім юнаком у валці кріпаків мандрував через Бровари до Вільно слідом за паном Енґельґардтом.
Броварським шляхом вів поет героїню поеми “Катерина”:

Заплакала, пішла шляхом
В Броварах спочила
Та синові за гіркого
Медяник купила.
Довго, довго, сердешная
Все йшла та питала.
Було й таке, що під тином
З сином ночувала...
(“Катерина”, 1838)

Пізніше Шевченко навіть хотів купити у Броварах невеликий маєток із садком, приїздив сюди у кінці грудня 1846 року разом з Миколою Костомаровим на розглядини. Садиба їм сподобалася, але по деяких питаннях, які виникли із документів на володіння, необхідно було відкласти здійснення купчої до весни.
Часто їздив Тарас Шевченко через Бровари до свого друга Платона Бориспольця в Оглав (тепер Гоголів), бував у Баришівці та інших селах нашого краю.
Помітне місце у творчості Кобзаря займає село Гоголів (у минулому називалося містечко): повісті “Близнецы”, ”Княгиня”, “Прогулка с удовольствием и не без морали”, а поема під умовною назвою “Сотник” повністю присвячена подіям в Оглаві (Гоголеві). У Гоголеві живе тепла згадка про Тараса Шевченка, співця “білохатого Оглава”, та його побратима, художника Платона Бориспольця, земляка гоголівчан. Свідченням тому є краєзнавчий музей, в якому велике місце відведено Тарасу Шевченку і Платону Бориспольцю та пам'ятник Кобзареві в центрі села.
5 квітня 1847 року, коли Шевченко повертався до Києва із весілля Костомарова на Чернігівщині, його в Броварах було арештовано.
14 серпня 1859 року Тарас Шевченко востаннє добирався через Гоголів до Петербурга.
18 травня (за новим стилем) 1861 року броварці провели в останню путь прах Кобзаря, коли по дорозі з місця першого поховання (Петербург) до місця вічного поховання (Канів) процесія зупинялася в Броварах біля Свято-Троїцької церкви, супроти поштово-кінної станції. До Дніпра від Броварів повільно їхали близько семи годин, узбіччям, а не по шосе.
Бровари як волосний центр з 1802 і до 1923 року територіально та адміністративно були підпорядковані Остерському повіту Чернігівської губернії. У 1923 році за територіальним розподілом України, Броварщина відійшла від Чернігівської губернії до Київської області. Бровари стали районним центром.
Перший пам'ятник Тарасу Шевченку у Броварах — дерев'яне погруддя Кобзаря роботи бориспільського скульптора Петра Верни — був встановлений на Розвилці 27 липня 1923 року на постаменті скинутого імператора Олександра ІІ. У тому ж, 1923 році, були відкриті пам'ятники Тарасу Шевченку у селах Броварщини: Гоголеві, Требухові, Княжичах. Це були тимчасові пам'ятники, які проіснували недовго.
У 1939 році старе дерев'яне погруддя у Броварах замінили на бетонне. Під час війни пам'ятник був пошкоджений. У 1946 році його реставрували, замінивши бетонне погруддя металевим. До війни, на Розвилці, де стояв пам'ятник Кобзареві у скверику, була кінцева зупинка мототрамваю, який курсував з київського Подолу із 1912 до 1944 рр.
На відзнаку 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка 9 березня 1964 року створили і урочисто відкрили новий пам'ятник Тарасу Шевченку. Виготовлений він був у майстернях Київського обласного відділу художнього фонду України і встановлений на місці, де колись стояла церква Святої Троїці. Багато років поспіль біля пам'ятника відбувалися урочисті заходи, а навпроти парку діяв кінотеатр ім. Тараса Шевченка.
Також, за традицією, 18 травня, в день перевезення тіла поета з Петербурга до Канева і зупинки траурної процесії у Броварах на Розвилці, в парку біля пам'ятника Тарасу Шевченку збираються люди, щоб вшанувати Великого Кобзаря, проводиться панахида, виступають артисти, народні хори, лунає поезія Шевченка.
У 2013 році, готуючись до 200-річного ювілею з дня народження Кобзаря, парк ім. Т.Г. Шевченка реконструювали, проклали бруківку, встановили сучасну систему освітлення, оновили зовнішній вигляд, а разом реконструювали і монумент Тараса Шевченка. 14 вересня 2013 року, на День міста, за участі Національної капели бандуристів України та художніх аматорських колективів відбулося урочисте відкриття оновленого парку ім. Т.Г. Шевченка. Тоді ж було закладено і освячено камінь на будівництво Тарасової каплиці (адже Шевченко народився на Святого Тарасія), проект якої броварчанам безкоштовно передала академік АН України Лариса Скорик. Також 14 вересня 2013 року поблизу пам'ятника Тарасу Шевченку (зліва) був відкритий пам’ятний знак-хрест на місці розташування церкви Святої Трійці з написом: “На цьому місці до 1936 року стояла церква Святої Трійці, перша згадка про яку датується 1631 роком”. А згодом рішенням Броварської міської ради від 24.10.2013 р. №1081-39-06 скверу було надано статус “Пам’ятки історії” і офіційно перейменовано в парк.
Поступово парк ім. Т.Г. Шевченка в Броварах перетворюється в центр національно-культурного життя міста. Особливо багато зусиль протягом свого життя віддає цій справі громадський діяч, поетеса, краєзнавець Марія Овдієнко, за проектами якої і здійснюється реконструкція парку. За її задумом біля монументу Кобзареві ще мають бути споруджені фігури-образи героїв літературних творів Тараса Шевченка, які безпосередньо пов’язані з Броварською землею:

кобзаря з кобзою (адже до самої війни в Броварах збиралися кобзарі, які уціліли від харківського розстрілу, бо не були на з’їзді кобзарів);
біля нього стоять герої творів Шевченка, які ходили по Броварській землі, і слухають його гру: Катерина — героїня поеми “Катерина” (“заплакала, пішла шляхом, в Броварах спочила та синові за гіркого медяник купила”);

- Варнак — герой однойменної поеми, який вийшов із ножем за халявою з Броварського лісу, вражений красою і святістю Лаври;

гоголівський (із села Гоголева) Сотник — герой поеми Т. Г. Шевченка “Сотник”, закоханий у свою вихованку Настусю;
Петро (син Сотника) та Настуся (його вихованка), які щойно повінчалися в броварській церкві.

За словами Марії Овдієнко, ця скульптурна група, якби її було втілено в камені, могла б стати унікальною в Україні. У березні 2015 року ці скульптури мають стати завершальним акордом в оновленні парку. Ще в планах — зробити Кобзареву світлицю та упрорядкувати історичний парк так, щоб можна було робити тут екскурсії.
Наразі на будівництві Тарасової каплиці — невід’ємної складової єдиного паркового ансамблю — завершуються зовнішні роботи і розпочалися роботи по внутрішньому обрамленні храму.
Довгий час Тарасову каплицю планували побудувати в Каневі, тепер же вона буде у Броварах. Каплицею опікується настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП Михаїл Лесюк.
Дорога до Тараса Шевченка — це вічна дорога нашого національного пізнання і єдності.
Заповіт Кобзаря, викарбуваний на монументі, додає пророчі слова:
“А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.”
Поет, дослідник Броварщини Володимир Москвич написав пісню “Шевченко в Броварах”, яка тепер завжди виконується на урочистих заходах, присвячених Великому Кобзареві.

Шевченко в Броварах

По цій землі ходив Тарас Шевченко,
Тут Словом його повнилась душа.
Із думою про Україну-неньку
Вертав на берегів`я Трубежа.

У Броварах зустрів він Катерину,
Вона несла дитину в сповитку.
За гріш медяника купила сину,
Слізьми зросивши доленьку гірку.

Приспів
Все карбує історія часу,
Україна шанує синів.
Як безмежно ми вдячні Тарасу —
Наших він не минув Броварів.

Козацький край схилив вишневі гілки
В Шевченків сад весняної пори.
Під дзвін церков прадавньої Розвилки
Він слухав думи сивих кобзарів.

Його слова у кожнім нашім серці,
Могутній дух — наш вічний оберіг.
Везли поета у святе безсмертя
Востаннє через наші Бровари.

27.09.2002 р.
Автор: Володимир Москвич
Надія Музичук