№2(130)
квітень - червень
2015 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Вечір пам’яті Міклоша Радноті в Українському центрі

foto


17 квітня за участі Державного органу самоврядування українців Угорщини в Центрі української культури й документації у Будапешті відбувся вечір пам’яті видатного угорського поета-лірика 20 століття Міклоша Радноті, по-звірячому закатованого нацистами у віці 35 років.
Звертаючись до присутніх, голова ДОСУУ Юрій Кравченко зазначив, що українці Угорщини вперше зібралися цього дня з нагоди вшанування пам’яті жертв Голокосту. За  його словами, українці впродовж минулого століття також пережили власний геноцид і не забуваєть про великі жертви співвітчизників-євреїв під час ІІ Світової війни на території України і сумують через людські втрати, спричинені нацистами. Голова ДОСУУ говорив і про те, що про трагедію Голокосту українці знають не лише з книжок чи телебачення, адже залишалися живі свідки злочинів Третього Рейху. Також багато про страхіття війни своїм дітям й онукам розповідали старші... З них було зрозуміло, що трагедія Голокосту стосується не тільки євреїв, а має загальнолюдський масштаб.
На переконання Юрія Кравченка, про такий життєвий досвід неодмінно й обов’язково треба розповідати молодому поколінню, щоб ці свідчення не канули у небуття і щоб не піддводили голови послідовники нацизму, які зовсім не від того, щоб повторити злочинні експерименти масового знищення людей за національною, расовою та релігійною ознакою.
Голова ТУКУ Ярослава Хортяні-Гук, батька якої німці забрали на примусові роботи до Німеччини в якості остарбайтера, своєю чергою підкреслила, що нині угорські українці започатковують нову традицію – вшановувати і згадувати добрим словом тих, хто постраждав від рук носіїв нелюдської ідеології, включно з жертвами Голокосту. Вона нагадала, що вулиця Еде Паулаї, де знаходиться Центр української культури, пролягала в часи війни кордоном єврейського ґетто в Будапешті. Ярослава Хортяні також згадала про відвідини музею Голокосту в угорському місті Гоудмезеувашаргей, коли вона довго знаходилася біля фотоекспозиції, вдивляючись в обличчя єврейських дітей, приречених на смерть у нацистських концтаборах.
«Щоразу я себе запитувала тоді як жінка і мати, що скільки з цих милих і пустотливих дітлахів або їхніх ровесників в інших країнах, окупованих нацистською Німеччиною, не пережили цієї трагедії і наскільки іншою сьогодні виглядала б Європа? Але ця трагедія все-таки сталася, і тому варто говорити про відповідальність тих, хто мовчав чи асистував катам або боявся. Останніх ще можу якось зрозуміти... Але можу за себе сказати, що якби зараз озброєні конвоїри вулицею вели колону людей із зіркою Давида, я кинулася б їх захищати. Не переношу ситуацій, коли людську гідність топчуть у грязюку або знущаються над ними фізично», -  зізналася речник української меншини у парламенті Угорщини Ярослава Хортяні.
Пані Ярослава говорила про неприпустимість таких речей, як заперечення Голокосту, адже це свідчить про те, що у деяких суспільствах  ще не усвідомили усі страхіття знищення 6 мільйонів євреїв, хоча в Угорщині за це можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Звертаючись до постаті Мікловша Радноті та своїх перших особистих вражень від знайомства з його творами, Ярослава Хортяні зазначила, що окремі з його прекрасних поезій, де він так щиро і натхненно зізнавався у своїй любові до Угорщини, отримали, так би мовити, постійну прописку в її серці. За її словами, такі люди, що боролися і згоріли в полум’ї геноцидів не вмирають, а дивляться на нас з небес і радіють із того, що нащадки зі щемом у серці бережуть про них ясну, щиру і пронизливу пам’ять.
Поетично-музичний вечір пам ’яті угорського поета Мікловша Радноті відтак продовжився чудовим концертом за участю ансамблю «Тонетт» у складі Ріти Деме-Фаркаш (флейта, блок-флейта, кавал, вокал), Томаша Шойома (акустична гітара, вокал) та Вілмоша Дари (ударні інструменти). У ролі конферансьє програми виступив актор Роберт Ґараї.