Богородична прослава

«Богородице Діво, радуйся,
Благодатна Маріє,
Господь з Тобою.
Благословенна Ти між жінками і
Благословенний плід лона Твого,
Бо Ти народила Христа Спаса,
Ізбавителя душ наших.»

Цими словами звернувся Архангел Гавриїл до жінки на ім’я Марія. Цією молитвою молимося до Богородиці, Матері людства, Матері Сина Божого. Місяць серпень для нас, українців, особливий. Чому? Бо саме цього місяця по всіх церквах України лине особлива Богородична прослава.  Молебні та Акафісти в честь Пречистої Діви служать  з неабиякою красою, честю. Діти з квітами в руках, здебільшого лілеєю, як символ чистоти, стають довкола тетрапода, або перед іконою Пречистої, славлячи Діву і дякуючи за незчисленні дари, даровані нам Матір’ю Небес. Хто ж це, та велика пані,  яку вшановує ввесь видимий і невидимий світ? Про скромну жінку із Назарета буде моя розповідь. Отже, йдеться про Марію, Матір Ісуса Христа, називаємо Її також «Матір’ю Божою », « Богородицею », або  
 «Пресвятою Дівою».
Єфезький Собор у 431 р. визнав назву « Богородиця »,  засуджуючи єресь  Несторія, котрий учив, що Марія народила лише людську особу Ісуса Христа, з котрою згодом поєднався син Божий. Церква вчить, що Марія народила Того, котрий є Богом і людиною в одній особі. Адже кожна дитина отримує свою душу не від матері, а від Бога, однак матір’ю називають жінку, котра народила дитину. Тому Марію називаємо «Матір’ю Бога », хоча вона не дала Ісусу Христу Божества.
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом, але перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. А сталося все це, щоб здійснилося Господнє слово, сказане пророком: «Ось діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що значить : З нами Бог» ( Мт 1,18. 22-23 ).
Господь, для свого єдиного Сина, вибирає матір з-поміж людей, показує повагу до людини, гідність її підносить  понад усе. Людина для Творця – неабиякий  задум, з нею хоче ділити щастя, вічність.Людину, як і всі свої діяння, Господь сотворив із любові.
Пророк Ісая в Старому Заповіті пророкував ( Іс. 7.14 ), що Спасителя народить Діва. Цікава річ для людини, як це діва народить? Подивімся, як цю таємницю вирішує Господня рука. Святий Євангелист Лука описує так цю подію: « Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловіком, на ім’я Йосиф, з Давидового дому, ім’я ж діви було Марія » ( Лк 1,26 – 27 ).
У старозавітній етиці високо цінувалась невинність до шлюбу, що мала правовий характер і, звичайно, була необхідною умовою заміжжя. Перелюбство зарученої дівчини, спокушування незарученої  діви каралося стягуванням грошового штрафу на користь батька дівчини, винуватець повинен був одружитися на зганьбленій ( Втор 22,28 -29 ). Втрата невинності вважалась життєвою трагедією і була рівнозначна втраті честі. З цього світу походила  і в такому світі жила Матір Ісуса, яка шанувала Закон Господа ( Лк 2,22 -39 ). Який же сором  чекав на Марію, а то і смерть, однак Вона не побоялася людського осуду. Відповідаючи своє рішуче «Так!», не думала про очорнення чи покарання, бо твердо знала, якщо Бог так хоче, то що може людина вчинити супроти Божого задуму?Адже відомо: Бог досконалий і його задум теж. Саме цьому законові була вірна . Бачачи досконалість, чисту любов Марії, Творець вибрав її з-поміж багатьох. Саме скромність, убогість духа, чисте серце, не осквернене гріхом, дорогі для Господа. Як той палаючий кущ  Мойсея не згорів від вогню, так народження Ісуса Христа не порушило дівоцтво Марії (пише Св. Августин).
Ісус Христос прийшов у світ, як сонячний промінь, котрий проходить крізь скло, не порушуючи його. У Святому Письмі є згадка про «братів» Ісуса Христа та Його близьких родичів. Треба знати, що євреї мали звичай називати своїх рідних братами: наприклад,  Авраам називає свого небожа Лота братом ( Буття 13,8 ). Святий
І. Золотоуст так говорив: «Якщо би Марія мала інших дітей, Спаситель не доручив би Її на хресті опіці Св. Йоана Апостола. Отож Марія хоч і не знала мужа, стала Матір’ю Христа. Лише за дорученням Бога Марія обвінчалась з Йосифом, щоб уникнути каменування, яке Їй загрожувало, якщо б народила Ісуса, не маючи чоловіка, а також тому, щоб мати опікуна для себе і своєї Божої Дитини ( Св. Єр. ). Також очищенню в храмі Марія віддалася добровільно (2 лютого), як добровільно підкорився Ісус Христос обрізанню, цим  самим давши приклад додержування закону, за яким жив народ, з якого походила. Слова Марії: «Я мужа не знаю…» , не свідчать про намір, але констатують факт, « Я діва…» - вони виражають стан духа та свобідне рішення, Її екзистенціальну ситуацію, бажання залишитися дівою назавжди ( так вважав німецький філософ, богослов Р. Гвардіні ). Тому Її бажання залишитися дівою – це внутрішня настанова, в якій Вона розуміла благодатне покликання бути з Господом. Дівицтво Марії було не тільки способом служіння Господеві і приязнь  з Ним, але також і формою любові до людини. Невинність Марії породжувала любов до Всевишнього, незачепленість за земне..
Ще за життя Марія була у глибокій  пошані. Під час благовіщення Ангел називає Її «благодатною» ( повною ласк ) і «благословенною між жонами» ( Лук. 1,26 ). Це вже велика шана, коли Ангел з’являється людині  і людина може його шанувати.  А при благовіщенні Втілення не людина Ангелові, але Ангел людині віддає шану, із цього виходить, що Марія стоїть вище, ніж Ангел, щодо заслуг і поваги ( Св. Тома з Акв. ). Єлизавета віддає Марії найвищу шану, називає Її благословенною і Матір’ю Бога. Тому Марію, Матір Ісуса Христа, вшановуємо більше, ніж інших Святих.
Церква заохочує і  спонукає нас до особливої шани Матері Божої. До молитви
 «Отче наш»  додає «Богородице Діво»  і наказує нам згадувати Марію в різних молитвах, кількість яких порахувати несила, різного виду молитов, набожеств складено церквою та вірними на прославу Марії. На честь Матері Божої постало багато храмів, серед яких не один прославився своїми відпустами і дивами, як наприклад, Зарваницька та Гошівська на Галичині, Лурд у Франції , Марія Цель в Австрії та інші.  Церква наділяє Марію найпочеснішими титулами, коли називає Її Матір’ю милосердя, Притулком грішників, Царицею Небес і тому подібне. Ця велика шана Марії, однак, не є відданням Її Божого вшанування. «Марію шануємо дуже високо, але як Бога шануємо Отця, Сина, і Святого Духа». ( Св. Етіфаній )
Жоден Ангел, навіть найдосконаліший, не може сказати Богу так, як Марія:
«Мій Сину». Цей привілей дарований лише Їй. Марія є справді «пречудною Матір’ю» не лише тому, що є одночасно дівою і матір’ю людей і Творця, але передусім тому, що народила Того, котрий Її саму створив. Марія – це чудо з чудес і – за винятком Бога – нічого на світі немає величнішого від Неї ( С. Ізид ).
Коли турки 1683 р. взяли в облогу Відень, у самому місті і в усіх церквах були відправлені Богослужіння до Пречистої Діви, у хвилини найбільшої небезпеки Діва Марія проявляє Себе, як рятівниця, заступниця і дає притулок.
Діва Марія завжди готова з’єднати нас із Богом. Якщо мати знає, що двоє її синів ненавидять одне одного, вона докладає усіх зусиль, щоб примирити їх. Так само докладає зусиль Матір Христа і Матір людей, щоб поєднати з Христом грішника, ворога Ісуса Христа, так говорив Святий Альфонс. Якщо в нас виникають труднощі, чи наше серце стискає якесь горе, не біймося прийти до Марії, бо найменше зітхання звернене до Неї, вже є вислухане. Мати йде до свого Сина і просить, Син вислуховує просьбу, бо любить Матір, чи варто нехтувати таким  щедрим даром? У царів є звичай дарувати особливі привілеї тим містам, в яких вони народилися, або в яких ставали на престол, так само і Цар неба, обдарував особливими привілеями Свою Матір, котра Його народила ( Св. Єфр. )
Отож, Бог обрав саме Марію Матір’ю Свого Сина, звільнив Її від скверни гріха первородного, воскресив славно і взяв на небо Її з тілом і душею, зробив Царицею неба. А нам дав заступницю, певну надію, запевнення, що справді той буде спасенний, хто прийде до Марії, пізнає Її доброту, відкриє Їй своє серце. А серце Марії, яке було зранене сімома мечами болю, не залишиться байдужим, бо сильна любов, яка випливає з нього, здатна загасити найбільший вогонь розбрату, втихомирює бурі, загашує війни, зло перетворює на добро, бо саме Вона стерла голову змієві, перемогла диявола, який доказ ще нам потрібен, щоб оцінити силу, якою наділена проста єврейська жінка, мати Христа і Мати наша. «Марія»  -  єврейське слово, котре означає «пані» або «володарка» ( Св. Петро Хриз., Св. Іван даламаскин ).«Марія» означає також «просвічена» або « просвітителька» ( Св. Верн., Св. Бонавантуре)
Отже, Марія є Царицею Ангелів, Патріархів, Пророків, Апостолів, Мучеників, Ісповідників,  Дів і всіх Святих. Її життя найкраще свідчить про безмежну доброту Бога, котрий людину підносить із земного багна  понад усі хори неба ( Пс. 112,8 ).
Під Твою милість прибігаємо, Богородице діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина чиста і благословенна. Амінь.

Марія ВТЕРКОВСЬКА,
релігієзнавець, психолог