Міжнародний табір української молоді - 2013

Літо – улюблена пора року всіх дітей, адже саме влітку дитина відпочиває від школи і шкільних занять. Проте багато батьків знають, що влітку дитину треба зайняти чимось корисним, і в той же час дати їй відпочити. Одним з варіантів такого корисного, активного літнього відпочинку став міжнародний табір української молоді в курортному місті Балатонфельдвар (Угорщина).
З 22 до 29 липня 2013 року за фінансового та організаційного сприяння ТУКУ й ДОСУУ та ІХ району м. Будапешт, діти мали чудову можливість відпочити поблизу о. Балатон.
Базою для таборування стала територія тризіркового готелю «Рів’єра парк-готель». Цей готель мав просторі приміщення для занять, велику надвірну територію, на якій розмішені дитячий басейн, батут і кав’ярня на пляжі. Діти із задоволенням використовували всі можливості готелю, щоб гарно відпочити та забути про буденні клопоти. Цього року у табір приїхали майже 60 дітей віком від 6 до 21 років. Серед юних гостей були десятеро дітей з України, які в той же час були учасниками ансамблю народного танцю «Кольори Карпат» Ужгородського коледжу культури і мистецтв, та п’ятеро дітей з Праги, учасники колективу «Джерело». Всі інші таборовики були з Угорщини: це діти з Будапешта, Веспрема, Варпалоти, Ніредьгази та Кулча. Для декого із дітей цьогорічний табір став першою мандрівкою далеко від дому і першим досвідом життя без батьків.
У кожному таборі разом з відпочинком є свої правила, обов’язки і у сучасному житті, коли діти виховуються в «тепличних» домашніх умовах, багато часу проводять за комп’ютером, а прикладами для наслідування обирають героїв американських бойовиків, тому інколи важко переконати дітлахів взяти участь у зовсім іншому виді відпочинку. Через те головною метою табору було дати їм можливість відпочити активніше, змістовно, причому у колективі. Перш за все дати дітям ширшу уяву про національні традиції, музику, спосіб життя, працю і відпочинок українців. Також зробити все, щоб в угорських українців з’явилося ще більше бажання вивчати рідну українську мову.
Починаючи роботу з дітьми, вихователі табору відштовхувалися від уже добре опрацьованих методів. У день приїзду, після поселення, відбувся вечір знайомств. Протягом вечора діти коротенько розказували про себе, за участі вихователів були поділені на сім’ї або так звані «родини». До кожної такої родини був прикріплений один вихователь. Цього року було сформовано п’ять таких груп, завданням яких було підготувати до кінця відпочинку на Балатоні концертну програму з елементами театральної аматорської вистави. Дітям було запропоновано кілька тем для підготовки виступу, з яким вони дуже добре впоралися.
У всі інші, звичайні дні у дітей був насичений розпорядок дня. Зазвичай день у таборі починався з фізичних вправ з елементами йоги, що проводились неподалік озера в гармонії з природою.
Після сніданку і короткого відпочинку день розпочинався заняттями танців. Всі ми знаємо, що хореографічне виховання має важливе значення – це і гнучкість, це краса та здоров’я виконавців. Адже хореографія – це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Вона є засобом виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості. У таборі було сформовано 2 танцювальні групи – юнацька група та гурт з менших дітей. Всі вихованці своє навчання розпочали з вивчення елементів народного танцю, який потім доповнили заняття латиноамериканськими танцями. Діти залюбки відвідували такі заняття. Бажання займатися хореографією зростало з кожною репетицією. Особливо після виступу учасників ансамблю «Кольори Карпат» на міській площі. Їх виступ увінчався великим успіхом. Бурхливі оплески глядачів, серед яких були як мешканці міста, так і туристи, раз-по-раз викликали на біс учасників ансамблю. Відтак вони разом зі своїм хореографічним керівником Іваном Пастеляком не раз показували приклад, стимулюючи тим самим інших вихованців до танку.
Після занять танцями до обіду діти із задоволенням купалися в Балатоні та відпочивали, засмагаючи на сонці. Цього року діти купалися двічі на день. Цьому сприяла хороша погода, яка не підвела жодного разу.
Пообідня програма табору стала поєднанням відпочинку з мовними заняттями, уроками з вивченням історії та заняттями вишивкою, що проходили щодня у цікавій та невимушеній атмосфері.
О 14-й годині розпочиналися заняття з української мови, для чого дітей було розподілено на учбові групи, виходячи з таких критерії, як вік та знання української мови. Вихователі табору під час мовних занять передавали свої знання і навички, а також створювали дружню атмосферу в групі, яка сприяла навчанню. Забезпечуючи рівновагу між чотирма мовними навичками у веденні розмови, читанні, слуханні і письмі, вони намагалися зробити все, щоб діти і юнацтво якомога більше спілкувалися рідною мовою. Юні гості з України в часі освітніх годин мали можливість дізнатися більше цікавих фактів з історії Угорщини, яку їм викладала пані Я.Хортяні. Вони відразу виявили неабиякий інтерес як до історії, так і до угорських народних пісень та танців.
Ввечері діти мали можливість вивчати і співати українських народних пісень, брати участь у захоплюючих конкурсах, відвідати дискотеку. Одним із найулюбленіших занять стало карооке з українськими народними піснями, які весело і дружньо лунали літнім надвечір'ям у таборі. Хорові співи, яким передувало вивчення нових пісень, теж стали невід’ємною частиною майже кожного вечору. Адже ніщо так не втішає душу, як пісня, коли йдеться про правдешню історію українського народу. Саме в ній звучать щемливі національні переживання, проявляється віра, жевріє надія і формується філософія буття конкретного етносу. Пісня є втіленням мудрості, життєвого досвіду та ідеалів українців. Тому щоразу безумовним в українськомовному таборі є розучування та спів українських народних пісень, які в останні роки під впливом сучасної музики старше покоління забуває, а молодше і зовсім не чує цих прекрасних речей. І лише в процесі вивчення народної пісні дорослі і діти можуть відчути, як вона надихає, окрилює, полонить серце та підносить настрій.
Не бракувало на Балатоні рухливих ігор, розваг і різних конкурсів на здобуття цінних призів. Цікава розважальна програма не залишали байдужим нікого і було добре видно, що у таборі панував дух згуртованості і загального зацікавлення тим, що відбувається довкола.
У суботу, 27 липня була влаштована екскурсія до курортного міста Тигань. Добиралися туди діти і дорослі на прогулянковому пароплаві. Вони поклали квіти до пам’ятника київській княжні Анастасії Ярославні та її чоловіку Андрашу І-му. Були проспівані гімни двох держав: України та Угорщини. Далі всі таборовики мали можливість подивитися фільм про Тигань та відвідати музей при Абатстві, де зберігаються найрізноманітніші експонати й цінні артефакти з часів заснування Тиганьського Абатства. Під час цієї цікавої та пізнавальної екскурсія в Тигань діти мали змогу не лише провести час у дружній компанії, але й увібрати в себе нові знання з історії України та Угорщини.
Отак цікаво й пізнавально проминув тиждень. Однак найбільшою пам’ятною подією у таборі став останній прощальний вечір. Саме тоді на п’ять театральних труп чекав один з найвідповідальніших моментів у таборі – це показ вистави, яку діти мали підготувати за тиждень перебування на Балатоні. Вони добре впоралися з поставленим перед ними завданням. Самодіяльні трупи копіювали найрізноманітніші сфери українського життя. Це і звичаї українського весілля, і різні життєві ситуації українців за кордоном, юні актори навіть розвили тему Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, що, як відомо, проходив в Україні та Польщі. Заслуговувало поваги те, що костюми і декорації діти виготовляли і добирали самі, без допомоги дорослих. І завдяки своїй багатій уяві не раз доводили до гучних реготів.
Того ж вечора відбулося нагородження переможців різних конкурсів, змагань та естафет, що відбувалися протягом тижня. Також п. Ярослава Хортяні від щирого серця висловила подяку всім вихователям за нелегку роботу в таборі. Адже велика відповідальність лягла на їх плечі. Вихователям потрібно було не тільки розважати і вчити молодь, а й створити всі умови для їх безпечного, змістовного відпочинку. Відомо, що для дітей перебування в таборі – це здебільшого відпочинок, тоді як для вихователів-організаторів це – напружена робота.
Можна з впевненістю сказати що, зранку і до пізнього вечора діти в українському таборі аж ніяк не нудьгували. І навіть після насиченої програми дня, коли сухі заняття чергувалися з розважальними програмами, діти все одно не поспішали розходитися по своїх кімнатах, тому що їм було про що поспілкуватися між собою. Та найбільше тішило те, що наші діти з Угорщини розмовляли між собою і зі своїми ровесниками з України саме українською мовою. Звичайно, в цьому не останню роль зіграло те, що українські діти не знали угорської. Тому всі угорські діти, розмовляючи українською, мали можливість сприймати мову на слух і вчитися спілкуванню на українській мові. Всім відомо, що така комунікативна функція має великі переваги перед іншими видами мовленнєвої діяльності.
Отож, за цей хвилюючий, насичений тиждень діти зустріли нових друзів, зробили багато веселих фотографій і відеозйомок, отримали певні знання. Втомлені, засмаглі, але із задоволеними обличчями таборовики повернулися додому. Вихователі мають надію, що їх вихованці взяли з собою тільки теплі та світлі спогади від перебування у таборі на озері Балатон.
А ось – враження самих дітей від відпочинку в таборі....

Оксана Король (15 років) і Ерік (10 р.) (Ніредьгаза): « Ми вперше відпочивали в цьому таборі, маємо просто незабутні враження від розмов виключно українською мовою. А ще нам сподобалося вивчати і співати гарні пісні, весело пускатись у танок. Екскурсії були захоплюючі. Дякуємо старшим за цю можливість і мріємо
побувати ще не раз у цьому таборі і зустрітися з нашими вчителями, новими
друзями!»

Барбара Суперак (15 років) (Ніредьгаза): «Я вважаю себе надзвичайно щасливою, адже в таборі я вже втретє. З нетерпінням чекаю на наступну зустрічі. У мене тут багато друзів. Я мала нагоду вчити українську мову з чудовими вчителями. Ми їздили на екскурсії, вчили українські народні танці, пісні. Моїм прикладом для наслідування є пані Слава (п.Ярослава Хортяні). Щиро дякую їй і всім-всім за доброту, турботу і добру науку!»

Ленард Рогаль (17 років) (Ніредьгаза): «Цього року у мене багато радісних подій. Я отримав посвідчення водія, успішно здав іспит з української мови вищого
ступеня (73%) і побував в україномовному таборі на Балатоні. У таборі я
познайомився з молоддю з багатьох країн, маючи нагоду розмовляти тільки
українською! Мрію ще побувати у такому таборі і дякую за незабутні враження».

Даніель Баркоці (15 років) (Ніредьгаза): «Мої батьки угорці. Мама родом з Берегова, а тато з Ніредьгази. Моя мама, молодший брат та я регулярно відвідуємо Недільну школу українського самоврядуваня Ніредьгази, щоб вивчити українську мову. Намагаємося вдома розмовляти українською мовою. У таборі я здобув
нових друзів-українців, спробував розмовляти з ними тільки українською мовою. Спочатку трохи побоювався, але потім страхи минулися. Я обов’язково вивчу українську мову. А моя мама і молодший брат теж люблять і – головне! – хочуть спілкуватися українською. Табір справив на мене незабутнє враження, і я отримав багато нових знань. Дякую за цю можливість!»

Андраш Борщ (Веспрем): «У мене залишилося незабутнє враження від україномовного літнього табору в Балатонфелдварі. Там я познайомився з багатьма однолітками, з якими досі підтримую зв’язок на українській мові. Багато дітей було з Праги, Ужгорода, Закарпаття та з різних куточків Угорщини.
Ми брали участь у багатьох цікавих програмах, зокрема командних змаганнях, вивчали елементи українських народних танців та розучували українські народні пісні. Щодня були заняття, де ми вчилися писати та розмовляти на українській мові. На думку організаторів, це було одним з найважливіших завдань табору.
Велике враження я отримав від того, що міг взяти участь у виставі, де грав роль Стецька.
Ми побували на екскурсії в Тігані, куди добиралися на пароплаві.
Погода за час табору була чудовою, тому ми багато купатися.
Цей табір для мене був дуже корисним і цікавим.»

Геллерт Крамлі (Веспрем): «Одного чудового дня ми поїхали в Балатонфелдвар в україномовний табір. Добравшись, ми заселилися у свої кімнату, а потім нас запросили на вечерю. Наступного дня нас розподілили на групи для занять, а потім ми пішли купатися. Щодня у нас були танці, мовні заняття, купання в озері, і, звичайно, вільний час. Я почував себе там дуже добре.
Сподіваюсь, що такий табір організують і наступного року, і я там зможу побувати.»

Жанетт і Жозефіна Дорожмаї: «22 липня 2013 року (в понеділок) із залізничного вокзалу «Дейлі» («Південний», - Ред.) наша весела і дружня команда дітей та вчителів вирушила відпочивати на озеро Балатон. До табору я приїхала з сестрою Жанетт Дорожмаї. Ми раніше в такому таборі не бували, тому не знали і трохи переживали, як же будуть до нас ставитись досвідченіші таборовики, та чи ми зможемо подружитись з усіма. На щастя, ми вже на поїзді подружилися з однолітками. Всі ставились до нас дружелюбно. Поки ми доїхали до Балатонфельдвара, вже відчували себе цілком вільно своїми серед своїх!
 У «Рівьєра-Парк готель» ми прибули в понеділок біля полудня, де вже нас причікували з обідом. Пополудні мали трохи вільного часу, тому вирішили піти до Балатону. Там побачили чудову панораму з озером і пляжем. Наш готель мав власний пляж, тому для нас купання було дуже зручним. В наступні дні ми мали багато цікавих програм, де почували себе чудово з новими друзями.
Щодня після сніданку починалися уроки українського танцю. Цих танців нас навчали веселі й талановиті хореограф та його вихованці з Ужгорода На цих уроках ми готувалися до виступу, про який я напишу пізніше. По закінченні цих уроків, ми знов мали вільний час, через те гайнули, наче пришпорені коні, на пляж купатися і загоряти.
По обіді знову були уроки, на яких ми поглиблювали знання з української мови. В залежності від рівня знань української мови кожного, дітей розподілили на групи. З нашою групою займалася Вероніка Будачік.
Вечорами всі разом вчилися співати українські народні пісні. Сестра і я були дуже задоволені цими програмами. У суботу ми поїхали на пароплаві в Тігань, де з паровозиком піднялися вузькоколійною дорогою до тіганьскього монастиря. Віддавши шану пам’яті княгині Анастасії та королю Андрашу I-му біля скульптури на їх честь, подивилися коротенький фільм про монастир на українській мові, відтак із інтересом оглянули цю чудову церковну будівлю. Решта часу пішла на прогулянку в місті Тигань. Затим на пароплаві вся наша компанія таборовиків із вихователями повернулася до готелю нашого проживання в Балатонфельдварі.
Ми хоч і були добряче змучені, але з нетерпінням чекали свого колективного виступу перед камерами громадського телебаченням Угорщини М1. Упродовж усього тижня перебування в літньому таборі нас розділили на «сім’ї». Кожна родина мала зіграти невеличку виставу, до якої готувалися кілька днів. Усі сцени вийшли дуже гарно і навіть дуже прикольно: їх чудово зрозуміли всі глядачі. Оце і є справжня сила народного театру.
 Останній вечір був одним із найчудовішим для всіх, ми пообіцяли одне одному підтримувати зв’язки і зустрічатися бодай час від часу.
 Ми з сестрою дуже вдячні Українському державному самоврядуванню в Угорщині та його Голові Ярославі Хортяні за цей чудесний табір. Без них ми б не змогли познайомитись з новими друзями та збагатитись новими враженнями. Дуже дякуємо за все.»

Даніель Сабов (18 років): «Табір мені дуже сподобався. Чудесно було організовано все: навчання, танці та програми. На мою думку, нічого не слід змінювати, адже все було на високому рівні. Я дуже радий, що цього року побував у міжнародному мовному таборі, але ще більш зрадію, якщо мене запросять поїхати і наступного року.»