Український вишитий рушник ‒ духовний символ нашої країни. Сама назва “рушник” пішла від слова “рука”, бо завжди рушник був при руці. Рушник ‒ неодмінний атрибут багатьох обрядів і свят. Його широко використовують вдома і в церкві. В наш час не всі знають, що відповідно до функцій, яку виконували й виконують рушники, вони мають і свої давні українські назви. Наприклад, гарно вишиті рушники для образів ‒ ПОКУТНИКИ, або БОЖНИКИ, для шлюбних церемоній ‒ ВЕСІЛЬНІ, багато вишиті різноманітними узорами рушники для декору хати ‒ КІЛКОВІ, для похорон ‒ ПОХОВАЛЬНІ. Не прикрашений вишивкою рушник для посуду й столу ‒ СТИРОК, для обличчя, тіла, рук ‒ УТИРАЧ.
Материнські, родові рушники ми повинні особливо берегти й передавати, як родинні реліквії, у спадок своїм дітям. У них ‒ родинний затишок і наш оберіг. Пам’ятаймо про це!
