ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Образ української жінки можна змальовувати захоплююче й безкінечно довго. Це правда, і витоки її сягають в глибину української історії, вихоплюючи з неї багато достойних прикладів і чудесних постатей наших жінок.
Здавна українська жінка несла свою величну місію Берегині, ‒ Берегині життя, роду, віри, дому, душі, краси, мови, а також була і є взірцем нескореного духу й самовідданого патріотизму. На жаль, цій беззаперечній істині наше суспільство не приділяє належної уваги, не бережемо ми своє, дозволяємо його губити, не маємо звички пишатися нашим неоціненним скарбом ‒ українською жінкою. Відтак, нівелюється відношення до неї, яке було споконвіків притаманне нашому українському народу. Зникає шана до жінки, як матері, як друга, як порадника в родині, що в свою чергу тягне за собою руйнівну ланцюгову реакцію. Швидко втрачаються національні риси характеру, культури, сімейного виховання. Як результат, життєвий простір перероджується й загарбується іншими видами чужинської культури. Які чинники можуть повернути втрачене? Хто це розуміє? Де знайти опору, щоб вдихнути надію в суспільстві на краще й достойне майбуття? Як відстояти саму жінку? Як не дати пропасти дітям? І знову всі ці питання залишаються справою жінок, які попри все, зберегли гідність і відповідальність. І торують вони свій шлях боротьби, як можуть, часом, не мов ті “чайки при битій дорозі.”
Та добре, що у жіночому прагненні до прекрасного й достойного, до переживання за долю Батьківщини, суспільства, родини, знакове місце займають українські жіночі спільноти, які не втрачають надії на духовне зцілення нашої нації, займаються просвітою, докладають всемірних зусиль до виховної роботи з молоддю. Серед них ‒ Союз українок України (СУУ).

Громадська організація Союз Українок має свою давню історію. Вона є спадкоємцем демократичних традицій однойменної організації, що діяла в Західній Україні з 1917 року. Внаслідок радянської окупації 1939 року Союз українок був ліквідований. На території підрадянської України організація не працювала, але Союз українок продовжував об’єднувати навколо себе прогресивне жіноцтво в усьому світі, де жили українці. У 1991 році, із здобуттям Україною незалежності, Союз українок відновив свою діяльність, спершу у Львові, а потім по всій Україні.
З року в рік Союз українок докладає багато зусиль для становлення самостійності нашої держави, її світової і євроінтеграції, реалізує конкретні заходи по відновленню українських традицій, проводить науково-практичні конференції, дослідження, зустрічі, презентації книг тощо. Одним із таких багаточисленних заходів, своєрідним звітом про діяльність Союзу українок України, була виставка, організована ним до річних нарад СФУЖО (Світової Федерації Українських Жіночих Організацій), Х Світового Конгресу Українців та Конгресу української діаспори, яка відбулася в серпні 2013 року в Національному університеті “Львівська політехніка” за участі МІОК (Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою).
Цікаву й змістовну екскурсію по розділам виставки проводила заступник організації СУУ Ростислава Федак ‒ невтомна берегиня й борець-провідник, взірець шляхетності й цілеспрямованості. Досконало володіючи всім багажем знань про діяльність жіночих організацій, вона душевно й яскраво розповідала відвідувачам про все, що зображено на стендах, про видавництво нових книг, про славетних діячів-українок, про майстринь, роботи яких були представлені на виставці тощо.
Значна частина виставки була відведена матеріалам, які відображають сумні сторінки нашої історії ‒ Голодомору 1932-1933 рр. На великому стенді було представлено 74 роботи дітей та юнацтва “Пізнай свій рід”, присвячених 80-річчю голодомору в Україні. Пані Ростислава розповіла, що з ініціативи Полтавської громадської організації Жіночої громади, Асоціації “Громадянське суспільство” та обласної організації Союзу українок ця виставка вже пройшла школами Львова, а далі помандрує областями України. Кожна робота ‒ це біль і відголосок пам’яті за безвинно убієнними голодом.
На виставці були представлені архівні матеріали СУУ, СУА, СФУЖО, також роботи учасників Міжнародного конкурсу учнівської та студентської молоді “Мій рідний край”, які подають свідчення очевидців і тих людей, які пережили страшний Голодомор-геноцид. Багато свідчень належить дітям, котрим пощастило вижити. Архівні матеріали висвітлюють діяльність у той період Союзу українок, зокрема, лідера цієї організації у Галичині Мілени Рудницької. Вона виступала з гнівними протестами у Відні та Женеві, сповіщаючи світ про трагедію українського народу.
Знаменно, що свій графічний твір-ікону “Мадонна Голодомору ‒ 33” презентувала Х СКУ і подарувала на виставку архітектор Маруся Юрків-Яроцька з Австралії. Мисткиня створила образ Матері України в чорному вбранні, символу трагічної жалоби страхітливого Голодомору 1932-1933 рр., коли в Україні від голоду вмирали мільйони українців. Затискуючи в руці п’ять колосків пшениці, українська дитина запитує свою Матір Україну: “Чому в Україні запанував страшний голод? Чому український чорнозем вкритий мільйонами трупів? Чому голодних українських дітей розстрілюють за жменьку колосків пшениці?” Страдальна Матір Україна шепоче синові лиш одне слово: “Геноцид”.

В 1933 році пшениця стала знаряддям Геноциду, бо за привласнення п’яти колосків пшениці за законом совєцької влади засуджували всіх на смерть, включно й дітей. У 80-річницю Голодомору 1933 року не забуваймо, що сталося в тому трагічному році? Запитаймо, чого того року з голоду вмирало щодня понад 25 тисяч українців? Хто спланував жахіття штучного Голоду і хто дав наказ його виконати? Хто відповідальний за смерть десяти мільйонів невинних українських душ? Чому був спрямований цей акт Геноциду проти українського народу? Світ не має права забувати Голодомору України.
Окремі стенди виставки були присвячені матеріалам про Меморіал на Янівському цвинтарі у Львові, в яких викривається ще одна подія нищення українського народу комуністичною владою у 1941-1945 рр. Ці сторінки історії представила обласна організація Ліги українських жінок, яка була ініціатором створення Меморіалу.
Значна частина експозиції виставки була відведена на показ видавничого доробку в різних всеукраїнських, міжнародних, обласних, міських програмах Львівських міських організацій Союзу українок, Ліги українських жінок, товариства ім. Олени Теліги та Союзу українок України.
Союз українок України представив на виставці всеукраїнські та міжнародні програми. Серед них яскраво виділяються експозиції “Україна на новому шляху” (стенди й буклети), “Українська книжка - кожній родині” (світлини та інформаційні стенди із східних та південних областей України), “Українська книжка - кожній дитині” (світлини, інформаційні стенди із 37 сиротинців 15 областей України). В розділі “Шевченкіана” подані науково-дослідницькі роботи учасників Міжнародного конкурсу учнівської та студентської молоді “Мій рідний край ‒ 2013”, присвячені 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка та збірник цих робіт, виданий Союзом українок України.
Своїми гарними творчими роботами виставку прикрасили народні майстри.
Витонченими творами мистецтва ‒ “живописом нитками” ‒ можна назвати художньо вишиті картини досвідченої майстрині народної творчості Олександри Зробок, присвячені Великому Кобзареві. Роботи неповторні, подані в стриманих кольорах і гармонічному поєднанні їх на полотні. Багата сюжетна колекція на теми шевченківської поезії відразу привертає до себе увагу, дає можливість збагатити свою уяву цікавим поглядом і прочитанням Шевченкового Слова.
У складні періоди життя, вистояти допомагала віра в Бога, надія на Покров Богородиці. Саме Жінка зберегла цю віру і надію, саме вона стала символом відродження нації з мук і страшного лихоліття. Тому вишивання ікон стало улюбленим традиційним заняттям наших жінок. Техніки виконання різні, та вражає чистота помислів, глибока віра в сьогодення і майбутнє України під небесним омофором Богородиці. На виставці були представлені вишиті ікони в оригінальній техніці вишивальниці Ірини Івасенко та ікони, вишиті бісером народної майстрині Оксани Іваночко, а також її сучасні бісерні жіночі прикраси, колоритні і неповторні.
Особливе прочитання і сприйняття мистецьких робіт ‒ вишитих бісером ікон і картин на релігійну тематику ‒ представив в експозиції виставки молодий талановитий майстер з Комарно на Львівщині Роман Магоцький. Слід додати, що він також вишив бісером на полотні гарний портрет Тараса Шевченка, який був презентований в конференц-залі в період проведення Х СКУ.
Виставку колоритно прикрасили високохудожні роботи (рушники, серветки) майстринь Ірини Івасенко, Марії Турчин, Марії Чаторийської, Оксани Іваночко та Люби Шльомської. Неперевершені вишиті рушники представила на виставці майстер народного мистецтва України Марія Хамар. В експозиції виділялася також її чудова книга “Мої вишивки для тебе, рідна Україно”.
Великий доробок своїх робіт оформила на виставці народна майстриня Ірина Білик. Можна зачаруватися її неповторними бісерними жіночими прикрасами, переважна більшість яких виконана в традиційному українському етностилі.
Належне місце у виставці було відведено вшануванню жінок-героїнь, наших сучасниць, Ірини Сеник, Ірини Калинець, Атени Пашко, Наталії Даниленко, Ярослави Заневчик, Богдани Пилипчук, які поклали все своє життя на алтар Свободи й Незалежності України. Тут були подані книги, буклети, статті про їх життя і діяльність, а також їх твори.
Дійсно, душевними помислами й чарівними працьовитими руками жінки у світ вноситься гармонія й стверджуюча сила життя. А благословенна посвята служінню своїй країні й незламність духу підносить її значимість. І допоки є у нас такі гідні жіночі об’єднання й славні українські жінки ‒ живиця рідної землі ‒ українська справа і Україна матиме майбутнє.

Надія Музичук