Дерев’яні церкви України ‒ світова спадщина ЮНЕСКО
Дерев’яні храми України ‒ козацькі церкви Лівобережжя, храми Поділля, унікальні закарпатські церкви ‒ чудові автентичні сакральні пам’ятки нашої країни, її національне багатство. Вони відображають давні будівельні традиції, які притаманні лише українському церковному будівництву і не мають аналогів у світі.
В Україні збереглося понад 2 тисяч об’єктів дерев’яної сакральної архітектури, багато з яких мають надзвичайну мистецьку цінність. Найбільше таких церков на Заході, лише на Закарпатті їх більше 120. А скільки втрачено дерев’ян храмів від людської недбалості, від міжконфесійних суперечок, зруйнувалося від негоди й згоріло в пожежах. Лише за останні 20 років в Україні згоріло понад 200 дерев’яних церков. Все потребує охорони, догляду, своєчасної реставрації, уважного ставлення держави. Тому велике значення для нашої культури має те, що 21 червня цього року на засіданні 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі до списку всесвітньої спадщини були внесені “Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України”. Спільна транскордонна заявка Польщі й України була одноголосно підтримана. Підготовчі роботи щодо внесення дерев’яних церков у список ЮНЕСКО тривали в Україні та Польщі від січня 2009 року. 16 сакральних архітектурних пам’яток по обидва боки кордону обирали зі 44 давніх дерев’яних церков бойківського, гуцульського, галицького, лемпівського типів.
До списку ЮНЕСКО ввійшли 8 унікальних дерев’яних церков, що розташовані на території України ‒ 4 у Львівській області, 2 в Івано-Франківській, 2 в Закарпатській областях, а також 8 храмів, які розташовані у Польщі. При тому експерти ООН залишили за храмами оригінальну назву ‒ tserkva. Увагу акцентували на тому, що це унікальна дерев’яна архітектура, яка відображає культурно-історичні та будівельні традиції чотирьох етнічних груп і має низку специфічних декоративних і технічних характеристик, сформованих з плином часу. Також наголосили, що споруди вирізняються особливим стилем, в якому елементи візантійської церковної традиції міцно сплетені з місцевими традиціями.
Статус ЮНЕСКО робить ці пам’ятки всесвітньовідомими. Це суттєво збільшує кількість туристів, бо багато з них орієнтується при виборі місця мандрівки саме на лейбу ЮНЕСКО. Це колосальна реклама об’єкта у світі. Безумовно, цей статус зобов’язує держави, в яких знаходиться світові пам’ятки, всемірно піклуватися за їх належний стан.
Найвищий пам’яткоохоронний статус ЮНЕСКО отримали вісім українських дерев’яних церков.
Церква святого Юра
к. ХV- ХVІ ст., (м. Дрогобич Львівської обл.)
Інтер’єр церкви святого Юра славиться своїми внутрішніми фресками, виконаними під керівництвом Стефана-маляра поповича Медицького. Крім релігійних композицій (“Страсті Христові”), церква оздоблена багатим декоративним орнаментом переважно рослинного характеру. Унікальний також іконостас церкви з чудовим різьбленням та ікони того самого маляра, писані в коричнево-вохристій та оливково-зкленій гамі. Зараз це – церква-музей.
Церква Зішестя Святого Духа
1502 р., (с. Потелич Жовківського району на Львівщині)
– видатна пам’ятка дерев’яної архітектури та монументального мистецтва галицької школи, побудована місцевими гончарами на місці давньої церкви Бориса і Гліба, яку спалили татари. Це – найстаріша дерев’яна церква Львівщини, діюча й до сьогоднішнього часу. За переказами в церкві на богослужінні побував Богдан Хмельницький.
Ансамбль пам’ятки знаходиться в центральній частині села, на правому березі р. Телиці і складається з трьох частин – церковного подвір’я, території цвинтаря ХІХ ‒ поч. ХХ ст. та території цвинтаря середини ХХ ‒ поч. ХХІ ст. В південно-східній частині церковного подвір’я розташована дерев’яна двоярусна 20-метрова дзвіниця, збудована в той самий час, що і церква. Сама церква тризрубна, двоверха будівля має розмір 18,3 х 7,0 м. У 
XVII ст. у церкві було встановлено новий двоярусний іконостас. Розпис церкви було зроблено в 1620-1640 роки. Ікона “Деісус” була написана відомим іконописцем Іваном Рутковичем у 1683 році. У 1718 році церква була реставрована під орудою майстра Казимира Домініковича. У 1736 і 1753 роках той же майстер провів наступні реставрації, в ході яких було замінено підвалини і перекриття над вівтарем, відремонтовано піддашшя, західні й південні двері. Реставраційні роботи проводилися також у 1831, 1903 та 1923 роках. Під час реставрації 1970-1972 років було відновлено первісний вигляд церкви і унікальний стінопис.
Церква Пресвятої Троїці
1720 р., (м. Жовква Львівської області)
– видатна пам’ятка дерев’яної архітектури та монументального мистецтва галицької школи. Перша будівля церкви була зведена 1601 року. 17 червня 1719 року в місті вибухнула велика пожежа, в якій згорів і храм Пресвятої Трійці. Нову церкву, що збереглася й до нині, було споруджено на місці згорілої 1720 року коштом парафіян та королевича Костянтина Собеського ‒ сина короля Яна ІІІ Собеського, котрий після смерті батька володів містом. Церква становить собою дерев’яну, тризрубну будівлю із цегляною добудовою ‒ ризницею. Білокам’яне обрамлення вікон та портал перенесені сюди із розібраної замкової вежі.
Церква Пресвятої Трійці цікава передовсім величним п’ятиярусним іконостасом, що налічує близько 50 ікон, створений майстрами Жовківської школи малярства та різьби Івана Рутовича на поч. XVIII ст. Він зумів поєднати традиційний іконописний канон з надбанням мистецтва ренесансу й бароко. Чудові образи святих наділені елементами українського типажу. Серед ікон є головні ‒ Христос, Богородиця, храмова ікона “Святої Трійці”, а також жанрові композиції з “Нового Завіту”. Золочений бароковий іконостас виготовлений з липи, прикрашений глибоким різьбленням, котре виконав Ігнатій Стобенський. У 1978-1979 роках церкву і, зокрема, іконостас було реставровано. Зараз церква належить УГКЦ.
Церква Собору Пресвятої Богородиці
1838 р., (с. Матків Турівського району Львівської обл.)
Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці УАПЦ (Святого Димитрія) ‒ видатна пам’ятка бойківської дерев’яної архітектури та монументального мистецтва, споруджена 1838 року. Вона розташована на невисокому пагорбі в центральній частині гірського села, в долині р. Стрия.
Цю церкву ще називають “Материнською”, бо її будували жінки, молячись, щоб їхні чоловіки й сини повернулися з воєн, які вела в той час Австро-Угорщина. Дерево рубали з довкілля. Церква тризруба, триверха. Обабіч вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибічні верхи над навою з п’ятьма заломами, що увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами. Оперізує церкву піддашшя. Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками та лиштвами. Унікальні двері церкви, зроблені з двох дощок. У 1939 році в церкві провели потужні ремонтні роботи. Тоді церкву підняли на бетонний підмурок, щоб знизу не потрапляла волога. В церковний ансамбль входить також дзвіниця, яка розташована на південний захід від церкви. Вона дерев’яна, триярусна, квадратна в плані, з балконом на другому ярусі, вкрита наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним. Відомо, що збудував дзвіницю 1924 року майстер Михайло Веклич. Сьогодні церква Собору Пресвятої Богородиці - діюча церква.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
(с. Нижній Вербіж Коломийського району на Прикарпатті)
‒ видатна пам’ятка архітектури та монументального мистецтва, споруджена в 1756-1808 роках. За переказами, нинішню церкву Різдва Пресвятої Богородиці збудував за гроші зі скарбу опришків, для спокутування опришківських гріхів, здібний майстер-тесля Григорій Семенюк (Мельник). Як свідчить напис на могильній плиті, він прожив 114 років і похований на старому цвинтарі коло церкви у 1822 році. Спочатку майстер збудував дерев’яну дзвіницю у вигляді чотиригранної вежі. Будівництво церкви розпочалося у 1756 , а завершилося 1808 року. Храм було збудовано зі смереки і покрито гонтом (гонт ‒ покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок). На момент завершення будівництва майстру Григорію Семенюку 
було 102 роки. Про чудесну гуцульську церкву донесли у Відень цісарю Фердинанду і він у 1812 році нагородив майстра малою золотою медаллю за будівництво храму.
У 1990 році старовинну церкву зашили у карбовану бляху, популярною в той час. Тепер її доведеться знімати і відновлювати автентичний зовнішній вигляд. У храмі зберігся іконостас початку ХІХ століття, з пишною різьбою і розписом у стилі рококо та старовинні ікони. До 1946 року церква належала греко-католицькій громаді. Сьогодні це діючий православний храм Київського патріархату.
Церква Зішестя Святого Духа,
1598 р., яку також називають Рогатинською Святодухівською церквою
(м. Рогатин Івано-Франківської обл.)
‒ пам’ятка архітектури та монументального мистецтва національного значення, один з найдавніших архаїчних дерев’яних храмів України. У своєму зовнішньому вигляді ця церква зберегла унікальні архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля. Збудована вона без жодного цвяха. Нині церква входить до Музейного комплексу в Рогатині, що є філіалом обласного художнього музею, працює як музей і має офіційну назву “Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI ‒ ХІХ століть”. Служби Божі тут проходять вкрай рідко, але у вінчанні не відмовляють. Офіційно церква датується 1598 роком ‒ ця дата була віднайдена в її інтер’єрі. За переказами, на початку XVI ст. Настя Лісовська, майбутня правителька Османської імперії Роксолана, ходила молитися саме до цієї церкви Святого Духа, адже тут священиком був її батько ‒ отець Лука Лісовський.
Церква тризрубна, одноверха, з квадратним центральним зрубом, гранчатим п’ятистінним вівтарем та подовженим бабинцем. Центральний зруб перекритий квадратним верхом з двома заломами.
Відомо, що при церкві Зішестя Святого Духа діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого було створено унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним з трьох найстаріших, збережених до нашого часу, іконостасів України. Він є одним з визначних надбань як України, так і світового мистецтва. В експозиції церкви-музею можна побачити також ікони старого іконостаса XVI ст., ікону монастирського типу “Іоан Хреститель з житієм” (середина XVI ст.), ікони XVIІ-ХІХ ст. з церков Рогатинщини, вироби з каменю, дерев’яні скульптури та свічники, стародруки. 20 вересня 2009 року Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету “Церква Зішестя Святого Духа в Рогатині”.
Церква святого Архангела Михаїла
1745 р., (с. Ужок Великоберезнянського району Закарпатської обл.)
‒ видатна пам’ятка архітектури бойківського стилю, своєрідна візитівка Закарпаття. Збудована з ялинових брусів та вкрита гонтом церква стоїть на схилі високого мальовничого пагорба під Ужоцьким перевалом. Своїми лаконічними формами вона чудово вписується в гірський ландшафт. А над селом маленьким струмком починається знаменита р. Уж.
Три квадратних в плані зруби визначили обсяги церкви. Її домінуючий центр має зверху два квадратних в плані заломи і шатрове завершення. Гору над вівтарем зроблено більш низькою і з одним заломом. А над бабинцем у 1927 було збудовано класичну верховинську дерев’яну дзвіницю. Вона двоярусна і квадратна в плані, за висотою набагато перевищує вівтарний верх, але нижче центрального, що створює загальну гармонійну композицію храму. Широкий скат опасання, охоплюючи всю будівлю, створює природній перехід від навколишнього середовища до основних мас церкви, які виростають над галереєю. На одвірку вхідних дверей зберігся дорогоцінний напис з іменами авторів церкви. Отже, збудували майстер Павло Тонів з сусіднього с. Бітля на львівському боці Карпат та Іван Циганин з с. Тихого. Будівничі закінчили роботу 11 червня 1745 року. В головному приміщенні храму розташований різьблений позолочений іконостас зі своєрідними царськими вратами, де в завитках симетричних стебел в медальйонах гарно написано сцени “Благовіщеня” та зображено чотирьох євангелістів.
Слід відзначити, що Ужоцька церква вже близько 100 років надзвичайно популярна. Світлини з неї багато разів друкувалися в періодиці, книгах і буклетах. Чимало закарпатських художників присвятили цій видатній пам’ятці свої полотна, її зображеннями прикрашено єпископську каплицю та каплицю вчительської семінарії в Ужгороді.
Церква Вознесіння Господнього (Струківська)
1824 р., (смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської обл.)
‒ одна з найдосконаліших дерев’яних церков Гуцульщини, збудована у із смерекового дерева (без жодного цвяха). Історія церкви тісно пов’язана з історією заснування села, яке згадується в документах 1505 року.
Місце, де розташована Вознесенська церква, люди вважають святим і переповідають, як кілька сотень років тому повертався додому, на галицький бік Карпат, пастух-гуцул Іван Струк з села Зеленого з отарою овець. Затримався при хорошій погоді в чарівній долині та раптова зима засипала снігом перевал і він не зміг провести через нього овець назад. Збив кошару і залишив овець в ясеновій хащі, а сам вирушив у дорогу. На весні Іван Струк повернувся на місце, і побачив чудо: всі вівці були живі та ще й з приплодом. На знак вдячності Всевишньому за рятування отари, яка пережила люту зиму, пастух Іван Струк збудував на тому місці каплицю, а також хату з найбільшого ясена, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву, яку за традицією називають Струківською. Це ‒ хрещатий, одноверхий храм. Центральний зруб, квадратний у плані, завершується шатровою восьмигранною банею з декоративною маківкою. Бабинець, вівтар і бічні приділи прямокутні, завершуються двосхилими дахами. По периметру всю споруду оперізує опасання на випусках верхніх вінців. Церква відзначається вишуканими пропорціями. У ній збереглося декілька ікон XVIІ ст.
Дзвіниця церкви 11 м заввишки за своїми архітектурними та художніми якостями є найдосконалішим витвором закарпатського народного зодчества. Переповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 році від знищеної пожежею церкви в північній частині селища, на верхньому одвіркові зазначено дату її спорудження ‒ 1813 рік.
У 1930 -і роки церква стала своєрідним символом Підкарпатської Русі. Її часто можна побачити на чеських листівках, у фотоальбомах та інших публікаціях тієї доби. Згодом ця церква Вознесіння Господнього (Струківська) була зображена на поштовій марці Карпатської України, спочатку ‒ автономії в складі Чехословацької республіки, а потім держави, яка проіснувала лише один день.
Наразі стародавня Струківська церква діюча і богослужіння в ній проводяться почергово для двох громад ‒ греко-католицької і православної.
Вісім інших дерев’яних церков, що разом увійшли до спадщини ЮНЕСКО, розташовані на території Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції церковного будівництва і свого часу слугували (або й зараз використовуються) нашими земляками. Такими є: церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське Воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство; XVIІ ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1971 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).
Надія Музичук
Використані матеріали:
- http://decerkva.org.ua/
- http://ridna.ua
- yunesko-foto/
- http://www.istpravda.com.ua/
- Карпатські церкви стали спадщиною ЮНЕСКО
- Церкву святого Юра у Дрогобичі ‒ відреставрують
- Сакральна спадщина ЮНЕСКО, с. Потелич
- Церква Святої Трійці, м. Жовква
- Сакральна спадщина ЮНЕСКО, с. Матків
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі .
- http://www.gk-press.if.ua/node/9570
- Віртуальна екскурсія Церквою Святого Духа в Рогатині на сайті «Україна Incognita»
- http://incognita.day.kiev.ua/
- Рогатин: диво-храм без жодного цвяха.
- Ужок.
- Дерев’яний храм смт. Ясіня
