ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Наприкінці листопада у складі представників громадської організації Gloria Victis із містечка Чьомьор речник української нацменшини в Угорщині Ярослава Хортяні побувала у Трансільванії, щоб виступити з промовою про Голодомор в Україні 1932-33 років перед румунськими угорцями на акції підтримки закордонних угорців, оскільки на цей захід також приїхали й очільники угорської меншини України (від Товариства угорської культури на Закарпатті). Запрошення відвідати місто Орадеа надійшло від євродепутата Ласла Текеші, відомого громадського діяча Румунії, героя революції 1989 року у цій країні.
Відкриваючи зустріч, Ласло Текеші серед іншого наголосив, що його позиція цілком збігається з настроями Європарламенту у тому сенсі, що нині, у цей непростий для Європи час, є потреба допомогти Україні, яка відстоює свою свободу і незалежність а також що війну треба закінчити і владнати конфлікт мирними засобами.
Євродепутат також висловив думку, що коли Україна вийде з політичної та економічної кризи і стане демократичною державою, він як етнічний угорець солідаризується з вимогами українських угорців щодо дотримання всіх прав і свобод цієї меншини поряд з іншими, як це усталено нині в Європейському Союзі. Як відомо, пастор-кальвініст Ласло Текеші є виразником тих настроїв і сподівань, поширених серед консервативних правлячих партій Угорщини і Світового конгресу угорців, що угорці Закарпаття мають отримати в Україні культурну й територіальну автономію.
У своєму виступі перед велелюдним і вельми представницьким зібранням у м. Орадеа Ярослава Хортяні сперлася на відомий історичний факт, коли у 1656 році з України до трансільванського воєводи Дьєрдя Ракоці вирушили гетьманські посли щоб укласти дипломатичний договір з метою спільно подолати ворога – Московське князівство, військо якого наближалося до кордонів тодішньої України-Русі і одночасно загрожувало Трансільванії. Речниця української меншини в парламенті Угорщини також згадала польського короля угорського походження Стефана Баторія, який у 1578 році дав першу грамоту вольностей українським козакам. Всім подальшим вольностям, які потім козаки вимагали від польських королів та російських царів, передувала саме ця найперша грамота Іштвана Баторі, який був одночасно і трансільванським воєводою.
Ярослава Хортяні наголосила, що у відносинах українців та угорців це була перша дипломатична кампанія, щоб зупинити спільного ворога. Проводячи потім паралель із сучасним станом в Україні, пані Ярослава зауважила Ласлу Текеші, що в Україні йде не громадянська війна, а відбиття збройної, економічної, політичної та інформаційної агресії північного сусіди, який не змирився з незалежністю України та її європейським вибором, а завдання демократичних сил Євросоюзу полягає в тому, щоб Україна найближчим часом стала повноправним членом ЄС. Інша паралель стосувалася того, що Україна нині відіграє ту роль, яку Угорщина мала у 16 столітті, коли захищала Європу від турків. Їй не допомогли, і Угорщину поділили на три частини. Це тривало 150 років, нагадала промовець присутнім. Через те мусимо пам’ятати історії уроки, щоб дечому навчитись
Ярослава Хортяні зазначила, що угорські українці виявляють солідарність із українськими угорцями, які нарівні з іншими меншинами повинні мати ті права і свободи, які гарантує закон – вільне використання рідної мови, культурну автономію, національну освіту, тобто ті права, які мають 13 нацменшин в Угорщині. Йшлося також про те, що Румунія, що сама у недавньому історичному минулому звільнилася від кайданів комуністичного тоталітаризму, повинна зрозуміти, що коли путінську Росію не зупинять, то вона стане реальною загрозою для усієї Європи.
Після промови до Ярослави Хортяні підходили румунські угорці і висловлювали свою щиру підтримку Україні. Вони були здивовані і збентежені, оскільки не думали, що все так серйозно і трагічно у сусідній державі після зухвалої анексії Криму і вторгнення російсько-терористичних військ у Східну Україну, крім того ці слухачі майже нічого не знали про історичні зв’язки Гетьманщини і Трансільванії.
«Я була дуже здивована такою несподіваною реакцією людей, їхніми щирими почуттями до українців, – пригадувала Ярослава Хортяні. – Мені приємно, що вони зрозуміли ті сигнали, які я намагалася до них донести. І вони вели мову не про громадянську війну, а справжнє російське воєнне вторгнення в Україну, усвідомивши, яким небезпечним є ворог усіх вільних європейських націй. Тому я вважаю, що ця акція солідарності з українським народом у Румунії, організована трансільванськими угорцями, була дуже успішною. У приватній розмові зі мною заступник голови Товариства угорської культури на Закарпатті Йожеф Барта зізнався, що він гордий із того, що в Угорщині етнічні українці мають такого свідомого і патріотично налаштованого представника у парламенті. Між іншим, виступаючи на цьому зібранні у Трансільванії він заявив, що у цій війні угорці Закарпаття займають сторону України. Я вважаю, це дуже важлива заява. Йожеф Барта також сказав на заході, що в Україні йде не громадянська війна, а справжня війна України з Росією. Я рада, що цей спільний сигнал нам пощастило донести до тамтешніх людей.»
Наступного дня угорські газети Трансільванії присвятили чимало публікацій цій зустрічі, зокрема виступу речника української нацменшини у парламенті Угорщини. Одна із статей починалась заголовком, який повністю цитував вислів Ярослави Хортяні – «Впаде Україна, не буде Європи».

Наш кор.