ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Цього року 22 листопада 2014 року о 16.00 вся Україна вшановувала пам’ять жертв голодоморів. Українці Угорщини також долучилися до вшанування.
Зранку до Свічки пам’яті у Будапешті – Меморіального знаку жертвам Голодомору, що знаходиться на пештській набережній Дунаю на площі Шандора Петефі – прийшли учні української недільної школи. Разом зі своїми вихователями та батьками вони принесли до пам’ятника українські прапорці і колоски пшениці. Далі, запаливши свої свічечки пам’яті, вони прочитали молитву «Отче наш» та виконали Гімн України.
О 15-й годині Посольство України в Угорщині спільно з Державним самоврядуванням українців Угорщини та Товариством української культури в Угорщині провело біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років комеморативний захід. Перед присутніми з промовами виступили речник від української меншини в Угорському парламенті п. Ярослава Хортяні та Тимчасовий Повірений у справах України в Угорщині п. Михайло Юнгер. Відбулося покладання вінків і квітів до пам’ятника та запалення символічних свічок пам’яті.

* * *

29 листопада у Будапешті українська меншина Угорщини відзначила скорботну для нашого народу подію – 82-гу річницю Голодомору 1932-33 років в Україні. Мільйони жертв цієї трагедії у греко-католицькому храмі Св.Флоріана у Буді згадав у поминальній літургії о. Дам’ян Габорій із Києва.
Відтак наші краяни та численні угорські друзі української культури вирушили до парку, який знаходиться в історичному центрі Будапешта неподалік майдану Шандора Петефі. Перед покладанням вінків до пам’ятника жертвам Голодомору в Україні до присутніх з короткою промовою звернувся Голова ДОСУУ п. Юрій Кравченко:
– Комуно-большевицька влада хотіла перетворити українців на рабів без імені, без мови, культури, історії... Тільки щоб працювали і служили режимові. Але це їй не вдалося і ніколи не вдасться, бо ми не є такий народ, який можна знищити. Це проявляється і зараз під час війни з путінською Росією, що вчинила агресію проти України. Але російсько-терористичні війська вкупі з терористами помилилися, думаючи, що захоплять Україну зненацька, знекровлену голодоморами, етноцидами, розграбовану Януковичем і зросійщену. Проте на Сході України люди не хочуть жити в Росії і чинять опір окупантам. Прозрівають нащадки тих, кого замучили голодомором. Україна об’єдналася у спільній боротьбі з ворогом. Після Революції гідності український народ відчув свою силу. В України з’явилася армія і політична нація. Тим не менше ми не повинні забувати, як нас знищували у минулому різними способами і роблять це сьогодні, передаючи у спадок нашим дітям ці знання, щоб вони пам’ятали про високу ціну, яку платить наш народ за свободу і незалежність. Особисто мої дід із бабкою у дитинстві замість казок розповідали про голодомор у нашому Запорізькому краї. І моїм ровесникам так само розказували про це старші члени родини, щоб не забували про скоєні сталіністами злочини і завжди пам’ятали, щоб ніхто і ніколи більше з нами цього не зробив! Ніколи!
Після поминальної молитви панотця Дам’яна Габорія слово надали речнику української меншини у парламенті та голові ТУКУ п. Ярославі Хортяні. Вона згадала, як в Україні за радянської влади приховували правду про Голодомор і процитувала слова американського дослідника Голодомору в Україні Джемса Ернеста Мейса, індіанця племені черокі: «Ваші мертві вибрали мене». Саме його голос найбільш авторитетно прозвучав у світі, привертаючи увагу міжнародної спільноти до злочинів сталіністів у часи голодного помору 1932-33 років, нагадала вона присутнім, додавши, що не можна забувати несправедливість, бути байдужим до горя народу, а ще більше мовчати і не опиратися злу. За словами пані Ярослави, у ХХ столітті нещастя сипалися на український народ одне за одним: він пережив 3 голодомори (1920-30-40 років), дві світові війни та більшовицьку навалу, що тривала 73 роки. Наслідком цього стало знищення мільйонів українців, занепад села, викачування людських і природних ресурсів на потреби метрополії і зросійщення Південного Сходу України. «Наш український народ хліборобів і трудівників знищували не тільки тому, що він був великий у всіх своїх вимірах – чисельному, культурному та економічному, а через те, що він чинив великий опір більшовицькій владі і не хотів бути наймитом на своїй рідній землі. З урожаю хліба 1932 року в Україні можна було прогодувати весь Радянський Союз упродовж 5 років. Ми маємо дедалі більше свідчень про цілеспрямований і планомірний геноцид в Україні – людям штучно створювали голод, українські села, що потрапили на так звані чорні дошки, оточувались регулярними військами Червоної Армії та НКВД, ніби там мешкали найлютіші вороги сталінського режиму. А як реагував на це світ? Про Голодомор знали за кордоном, але світ мовчав, тому що не хотів конфліктувати з СРСР. І зараз відбувається майже те саме, адже війна відбувається якраз на тих самих теренах, де за вказівкою Москви у 1932-33 роках морили українців голодом. Світ все це прекрасно бачить і розуміє, але не робить тієї дієвої справи, яку від нього чекають в Україні», – сказала Ярослава Хортяні, закликавши учасників заходу проявляти своє українство і патріотизм не тільки у щасливу пору, але, як написав Поет:
«Свою Україну любіть.
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Тимчасово виконуючий обов’язки Посла України в Будапешті п. Михайло Юнґер зазначив, що за останній тиждень представники українських громад Угорщини та Посольства України вже вдруге збираються біля будапештського пам’ятника жертвам Голодомору, щоб вшанувати героїв України, які полягли за її свободу, незалежність і краще майбутнє. За його словами, на Україну ще на початку 2000-х років посипалися напади з боку сусідів за те, що вона через пам’ятники та громадські акції намагається відновити свою історичну пам’ять. Однак попри ці закиди і звинувачення, чим ліпшою є така історична пам’ять, тим міцнішим і непереборнішим стає дух українського народу і тим швидше заліковуються його душевні рани.
– Нам треба бути зараз сильними, – продовжив Михайло Юнґер, – адже війна, що точиться на східних теренах України, свідчить про те, що ми на правильному шляху до свободи, незалежності і демократії.
Він погодився з думкою Ярослави Хортяні про те, що світ знав про страшний Голодомор в Україні початку 30-х років минулого століття. Але потужна пропагандистська машина сталінського режиму демонструвала Заходу нові потьомкінські села радянського розливу, де буцімто не було жодного помору голоду та смертей. За словами промовця, Москві вдалося так провести свою брехливу кампанію за кордоном про благоденство і процвітання в українському селі, ніби там не було жахіть Голодомору.
Хоч і через довгі роки, але таємне все одно стало явним, зазначив пан Юнґер. Прихована правда про Голодомор відкрилася світові, а замаскована під сепаратистський рух агресія путінської Росії теж постала у всій своїй «красі». «Зараз увесь світ знає про нашу боротьбу. Ми не одні – разом із нами майже уся міжнародна спільнота, включно з Європою. Дуже важливо, що на нашому боці також є Угорщина, – підкреслив Тимчасово виконуючий обов’язки Посла в Україні. – Тиждень тому ми згадували тут, що 24 листопада 2003 року парламент Угорщини одним із перших європейських парламентів визнав Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. І знову Угорщина разом із нами, як і майже 12 років тому, адже 25 листопада цього року Державні збори Угорщини ратифікували Угоду про асоціацію між Євросоюзом та Україною. Я бачу в цьому великий символічний та історичний сенс. Жертви Голодомору були не марні: український народ вистояв. Наприкінці 2004 року відбулася Помаранчева революція, 21 листопада 2013 року почалася Революція гідності. Україна ніколи не схилиться ні перед ким. Ми будемо боротися до тих пір, поки не побудуємо демократичну, вільну, незалежну державу українську за духом. Я вірю, що пройде ще 12 років, і ми на цьому місці зустрінемося відзначати річницю Голодомору як члени європейської великої родини. Я закликаю усіх українців за кордоном, і передусім в Угорщині єднатися заради цієї благородної справи, щоб допомогти Україні рухатись далі по демократичному шляху!»
За усталеною традицією до пам’ятника жертвам Голодомору лягли вінки і квіти від центрального та місцевих органів самоврядувань українців, дипустанови України. Також кожний учасник акції вшанування жертв Голодомору запалив свічечку на знак вшанування невинно убієнних українців.
Одразу після цього присутні взяли участь в урочистій ході від Меморіального знаку жертвам Голодомору (майдан Шандора Петефі) до офісу Центра української культури, освіти й документації ( у районі Національного оперного театру).
По обіді представники українських об’єднань в Угорщині відвідали меморіальний парк Gloria Victis у містечку Чьомьор. Цей меморіал створений на честь 100 мільйонів жертв комунізму 21 жовтня 2006 року напередодні 50-ї річниці антикомуністичного повстання 1956 року в Угорщині. Із цього містечка на допомогу повстанцям вирушив великий загін молодих добровольців, багато з яких наклали життям за свободу і незалежність Угорщини... У 2008 році тут встановили пам’ятний знак жертвам Голодомору в Україні 1932-33 років. Щороку наприкінці листопада угорські українці вшановують біля меморіальної мармурової плити пам’ять мільйонів невинно убієнних українців.
Українських активістів та дипломатів Посольства України в Угорщині зустрічали в Чьомьорі представники ветеранських та національно-патріотичних організацій, від імені яких гостей привітав Шандор Матяш. Він зазначив, що угорці схиляють голови перед 10-ма мільйонами українців, замучених голодною смерті по волі сталінського режиму.
Слова великої подяки на адресу угорських друзів за їхню ідейну, моральну підтримку, людські порозуміння, співчуття і солідарність з українським народом промовила речник української меншини Ярослава Хортяні, яка з початку 2000-х років зробила чималий особистий внесок у справу висвітлення забороненої в часи СРСР та Варшавського блоку теми Голодомору, щоб про неї дізналося якомога більше угорців. Її зворушений, докладний і палкий виступ про страдницьку долю вбитих комуністичним режимом мільйонів українців присутні вітали гучними оплесками та вигуками завзяття.
Спільне покладання вінків до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору в Україні завершилося виконанням національних гімнів України та Угорщини.
День пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років завершився в Будапешті у Центрі української культури, освіти й документації концертом-реквіємом за участю митців Товариства української культури в Угорщині.

Наш кор.