ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Віками доведено, що дружба сусідніх країн завжди йшла на користь обом народам. Економічна співпраця, обмін культурними надбаннями сприяють порозумінню і взаємопідтримці. Про сучасні міжрегіональні стосунки України та Угорщини ми вирішили запитати в уповноваженого Уряду Угорщини з питань співробітництва і координації урядових дій щодо розвитку Саболч-Сатмар-Береґської області Угорщини та Закарпаття (Україна) пана Іштвана ГРЕЖІ.

Скажіть, наскільки важливо знати мову сусіда і яку роль відіграє знання угорської мови для закарпатців і української для угорців?
– Україна є нашим найбільшим сусідом. І знати мову сусідів надто важливо. Наш уряд до цього ставиться дуже серйозно.

Яким чином? Може є якісь проекти, спрямовані на поглиблене вивчення української мови в Угорщині, а також в угорськомовному середовищі Закарпаття?
– В якості уповноваженого уряду моїм завданням є, в міру можливостей, брати участь, надавати допомогу і підтримку національним громадам Угорщини, акцентуючи на збереженні як української мови в угорському середовищі, так і угорської в українському, а також їх викладанні, як іноземних. Ми звертаємо увагу на те, щоб в україномовному середовищі Закарпаття примножувати і використовувати професійний досвід викладачів і запроваджувати новаторські практики викладання угорської і української мови, створити нові платформи фахової співпраці і розвитку у даній сфері. З метою підвищення професійного рівня викладачів, поважаючи їх ентузіазм, хочу згадати дві наші ініціативи, що мають спільну мету.
Одне з важливих завдань нашого уряду є відновлення роботи кафедри української мови Ніредьгазького університету. Згідно з нашими планами, ця кафедра запрацює знову, примножуючи духовну спадщину професора Іштвана Удварі і використовуючи багатий досвід його роботи. Мушу, принагідно, наголосити, що активістами українського самоврядування Ніредьгази проводиться багато заходів щодо збереження національної ідентичності, культури і рідної мови. З багатьох прикладів назву такий. У червні в цьому місті було проведено міжнародну конференцію «Навчання рідною мовою в українській діаспорі в Угорщині», в якій взяли участь учені з Угорщини та України і педагоги-практики. Вона відбулася в рамках проекту «Підтримка з державного бюджету Угорщини на 2016 рік національних культурних ініціатив».
Щось схоже робиться і в Україні за допомогою вашого департаменту?
– Звичайно. Друга наша, не менш важлива, ініціатива полягає у допомозі українським школам. У нас діяла програма, згідно з якою, представники нашого департаменту в україномовних загальноосвітніх школах Закарпаття, вручили подарунки від угорського Уряду, які виготовлені у формі ігор, що сприяють логіці і розвитку дітей, полегшують педагогічну роботу. Уряд Угорщини повністю фінансує Університет імені Ференца Раковці в Закарпатті. Відомо, що кожен третій угорець карпатського регіону живе за межами своєї історичної батьківщини. Так от цей університет вчить і таких закордонних угорців.

Отже, Угорщина вибудовує серйозні стосунки зі своїм сусідом, а без кадрів це зробити на перспективу буде неможливо?
– Все правильно. В Європі вже починають розуміти, що територія країн Вишеградської групи, тобто Словаччини, Поль- щі, Чехії, Угорщини, з одного боку, і терени південно-західної частини України, з іншого боку, це – одна економічна територія.

…А економіка тягне за собою співпрацю і в культурних сферах?
– Я бачу це навпаки. Культура, знання мови, а, значить, спілкування, неминуче ведуть за собою і економічне співробітництво. У ширшому сенсі це – торгівля, обмін досвідом, спільні виробництва. Тому сусіди повинні поважати культуру одне одного. Наприклад, в Берегові у вересні буде відкрито пам’ятник великому українському поетові, якого знає весь світ – Тарасу Шевченку. У зведенні цього пам’ятника частково взяв участь і угорський уряд.

Дякуємо за те, що підтримуєте українську культуру і науку.
– Так повинно бути між сусідами. Тепер перекладається на угорську і англійську мову професорська дисертація про зв’язки Угорського Королівства і Галичини. Бо в нас дуже древні і глибокі стосунки. Ми перенесли їх у сучасність.
В нашій культурі є взаємопов’язані елементи народної творчості і традицій. Вони підтримуються?
– Дуже активно. І зараз, скажімо, один із найбільш популярних ансамблів угорської народної музики під керівництвом Іштвана Пала завершив 8 вересня концертну програму на Закарпатті. А тамтешні митці, своєю чергою, часто бувають в Угорщині.

Життя сповнене не тільки радощів, але й проблем. Відомо, що Угорщина приймає на лікування українських воїнів, які були поранені в АТО на Сході України. Що скажете з цього приводу?
– Угорщина зараз прийняла на лікування 20 поранених воїнів. Якщо буде потрібно, то приймемо ще. В Мукачеві допомогли відремонтувати військовий шпиталь і надали деяке медичне обладнання. Реформатська церква допомогла перевезти інструменти і ліки.

Як і в усіх сусідів у нас, мабуть, є і спільні проблеми? Що скажете про екологічні негаразди на річці Тиса?
– Так. Географічно ми живемо на суміжних територіях Європи, користуємося водою, дихаємо одним повітрям. Але природа не визнає державних кордонів. Просто ставлення до неї, на жаль, не завжди цивілізоване.
Якщо говорити про річку Тису, то вона збирає води, починаючи з українських Карпат. Шкода, але ліси в горах безконтрольно вирубують, і річка міліє. Бо дерева втримують багато вологи і водний ресурс тепер порушується. А відтак переповнена Тиса плине до Дунаю. Тому дуже важливо дотримуватись чистоти води.
Але, на жаль, з українського боку не видно таких старань. Радше навпаки. Великої шкоди річці завдає Солотвинський солерудник. Небезпечні викиди цього підприємства можуть призвести до екологічної катастрофи. Ми серйозно занепокоєні цим і почали рятувати ситуацію, наскільки це можливо. Про цей проект в одному інтерв’ю не розкажеш.
Крім того, багато українських комунальних підприємств скидають відходи до Тиси. Дійсно, ця річка – наша спільна проблема. Вірю, що вийдемо з цієї ситуації, якщо обидві держави серйозно до цього поставляться. Адже на цій Землі жити нашим дітям і онукам.

Дякую за розмову!

Інтерв’ю підготувала
Маргарита ЛУКЕЧА