ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Є місця, куди завзяті туристи, попри безліч нових запланованих мандрівок, повертаються з року в рік. Для мене таким місцем є Верецький перевал (840 м над рівнем моря). Туристичний маршрут до нього пролягає Середньоверецьким хребтом, який розділяє Львівську й Закарпатську області, – з залізничної станції Бескид за два дні ходи або через найвищу вершину Львівщини, г. Пікуй (1410 м) – довжина маршруту: від доби до одного тижня, залежно від початкової точки.
Гребінь хребта сам показує напрям дороги; гірські перепади невисокі; влітку природа дає можливість смакувати лісовими плодами, а споглядання краєвидів з висоти породжує відчуття, ніби в тебе виросли крила для творчості і польоту. Цікаво зі стежки позахмарного маршруту спостерігати за селами: будинки і садки розкинулися в долинах та ущелинах строго обабіч струмків і річок. Із боку Львіщини церкви у селах дерев’яні; а на Закарпатті – кам’яні. З однієї області в іншу можна зайти т. зв. Руськими Воротами – в’юнкою дорогою, яка веде на найнижчу (хоча з вершини цього не скажеш) вершину хребта, Верецький перевал, який у давнину називали Ворітським перевалом або Руськими Воротами.
Цією дорогою віками мандрує багато народів: зараз, переважно, туристи та місцеві жителі. У радянські часи ця дорога була міжнародною автотрасою. В далекому 1241 р. монголо-татарське військо на чолі з ханом Батиєм прорвалося, подолавши укріплені засідки місцевого українського населення на чолі з воєводою Діонісієм, через Руські Ворота, і рушило далі в Європу. Ще перед тим, – за даними віднайденої у другій половині ХVІІІ ст. хроніки “Геста Гунгарорум” (“Діяння угрів”), можливо, написаній на початку ХІІІ ст., – є інформація про перехід семи (серед них чотири були угорськими, три “кабірськими”, тобто, мабуть, тюрко-хазарськими) племенами у 896 році Верецький перевал. Очолювали угрів, так як це було прийнято у хазарів, три особи – верховний військовий вождь (дюла) Арпад, головний шаман (кенде) Курсан та старійшина мирного часу (гарка) Тетень. Як і монголо-татари, Верецький перевал вони перейшли, здійснивши збройний напад на місцевих жителів. Незабаром після переходу Верецького перевалу кочівники-угри осіли в Тисо-Дунайській низовині і утворили державу, яка зараз називається Угорщиною. Але свій перехід через Карпати та перехід до осілого способу життя угорці ознаменували побудовою у 1996 році на Верецькому перевалі пам’ятника Гонфоґлалаш, що означає здобуття “нової батьківщини”.
Є в цьому місці й інші пам’ятники: з радянських часів залишився пам’ятник радянському Солдату. Він не показний і не являє собою історичної пам’ятки. Лише дивно бачити його у лісових заростях.
І ще один пам’ятний знак увінчує Верецький перевал – пам’ять про розстріли січовиків Карпатської України весною 1939 року.
На перевалі також є руїни недобудованого санаторію. Місцеві жителі кажуть, що головний корпус його вже діяв, але через суперечки власників санаторію, а походили вони з різних боків перевалу, не дійшли спільної думки щодо спільного управління закладом і посварилися. Отож задуманий проект не втілився в життя.
У перші два роки моїх мандрів на Верецький перевал я була переконана, що на перевалі води немає. А потім виявилося, що ліворуч спуску в’юнкою дорогою на закарпатський бік є спеціально обладнане для набирання ще, напевно, в австрійські часи, джерело, звідки тече чиста студена вода.
З того часу не минає мандрівки, щоб я через дорогу від цього джерела під розлогими кущами калини не залишилася на ніч, щоб помилуватися закарпатськими краєвидами при заході сонця, повернути свою голову вправо, щоб бути ближче додому, дивлячись на вершину гори Пікуй, яка знаходиться у Львівській області та умовно прикинути окоміром, куди ж найдалі сягає мій зір: у Словаччину чи Угорщину?!

Віра ДЯЧОК