ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Іван Франко був першим українським письменником, твори якого в перекладі угорською мовою знала й читала угорська громадськість. Першими ж перекладачами творів І. Франка угорською мовою на зламі ХІХ і ХХ ст. стали Юрій Жаткович та Гіядор Стрипський.

Юрій Жаткович – священик, історик, етнограф, письменник і перекладач. Був автором першої української історії літератури, надрукованої угорською мовою (1900), членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові й Історичного товариства в Будапешті.
У 1896 році Ю.Жаткович переклав відому статтю “І ми в Європі. Протест галицьких русинів проти мадярського тися- чоліття”, яка набула широкого розголосу в Австро-Угорщині та інших країнах. Тоді ж Ю. Жаткович переклав оповідання І. Франка “В поті чола” і переслав його для опублікування в “Budapesti Hirlap”, який надрукував переклад оповідання “Грицева шкільна наука” з надзвичайно прихильним відгуком про твір. Однак оповідання “В поті чола” чомусь з’явилося тільки на початку 1898 року в журналі “Magyar Szemle”. Ю. Жаткович переклав ще “Маніпулянтку” та інші оповідання зі збірки “В поті чола” – твори “Schönschreiben”, “Моя січкарня”, “Домашній промисл” та “Хлопська розправа”. Відтак окремі переклади помістив в угорських часописах “Kelet”, “Kárpáti Lapok”, “Bereg” та “Görög Katholicus Hirlap”. В газеті “Kelet” за 1899 рік було опубліковано два оповідання І. Франка – “Az én szecskavágóm története” (“Історія моєї січкарні”) та “Hrecz úrfi” (“Гриць і панич”).
Оповідання “Гриць і панич” з’явилося 1902 року окремою книжечкою. Її видавцем стало літературне товариство ім. Св. Стефана. Переклад повісті “Перехресні стежки” мав помістити щоденник “Alkotmány”, однак не знати, чи цей намір був здійснений. Поза увагою Ю. Жатковича не залишилася драматургія Каменяра. Для Національного театру в Будапешті він переклав драму “Украдене щастя”, а для «Театру комедії» - “Кам’яне серце”.
Ю. Жаткович також підготував статтю “Д-р Франко і угорські русини” до збірника, присвяченого 25-літньому ювілею Каменяра. А його стаття “Мадярські переклади творів Івана Франка” була надрукована в збірнику до 40-річчя діяльності І. Франка.
Великий внесок у здійснення перекладів творів І. Франка угорською мовою зробив і Г. Стрипський – кустод музею, етнограф, бібліограф, історик літератури, письменник, журналіст і перекладач. Пра- цюючи кустодом національного музею в Коложварі (нині м. Клуж, Румунія), просив дозволу від І. Франка перекласти деякі його твори для угорськомовного студентського часопису в університеті. Отримавши згоду, Г.Стрипський продовжував перекладати твори І. Франка й опублікував їх переважно в центральних і місцевих (семигородських) газетах. Ішлося про твори “Polujka” (“Pesti Hirlap”), “A ceruza” (“Олівець”) (“Erdélyi Hirlap”), “Jó kereset” (“Добрий заробіток”) (“Kelet”, 1900; “Erdélyi Hirlap”, 1907). “Az én szecskavágóm története” (“Історія моєї січкарні”) (“Erdélyi Hirlap”, 1907).
В 1916 р. Г. Стрипський у Будапешті почав видавати журнал “Ukránia”, де були надруковані цікаві переклади з української літератури. Визначне місце між ними посідали твори І. Франка. Передусім це було оповідання “До світла”, яке залишилося незакінченим, але незабаром з’явилося окремою книжечкою в серії “Української бібліотеки” (“Ukrán könyvtár”). Також на сторінках журналу редактор помістив оповідання “Історія моєї січкарні”, яке сам переклав. У зв’язку зі смертю Великого Ка- меняра, Г. Стрипський опублікував некролог та помістив портрет І. Франка. Угорській читацькій публіці представив вірш “Каменярі” в перекладі мадярського поета А. Земплені, який вважається першим перекладом цієї поезії.
У подальшому твори І. Франка на угорську мову перекладали Кейпеш Ґеза, Шандор Ласло, Колош Мартон, Радо Дєрдь, Ґріґаші Єва, Балла Ласло, Колтої Шандор, Гонті Режев, Коріґ Шара та інші.

Наталія ГРИЩЕНКО