ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Про своє третє відрядження до Будапешта – і не тільки – у своєму першому інтерв’ю для «Громади» в якості нового керівника дипломатичної місії України в Будапешті розповідає професійний дипломат пані Любов Непоп.
Указом Президента України Петра Порошенка від 30 травня 2016 року на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорщині призначена дипломат із великим досвідом роботи Любов Василівна Непоп.
Новопризначений Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині, пані Любов Непоп, люб’язно погодилася дати інтерв’ю в поточний номер часопису Товариства української культури в Угорщині «Громада».
Від імені наших читачів дозвольте привітати Вас, пані Любове, із призначенням на високу посаду керівника дипломатичної місії України в Угорщині. За сталою традицією, ми звертаємося до нових послів із проханням стисло розказати про себе.

– Дякую. Для мене велика честь представляти Україну саме в Угорщині, з якою тісно пов’язана моя дипломатична кар’єра, адже я розпочала свою роботу в Міністерстві закордонних справ як референт по Угорщині в департаменті, що відповідав за розбудову наших двосторонніх відносин, і моє перше відрядження було також до Будапешта. Адже, за влучним висловом обізнаних людей, перше відрядження ніколи не забувається. Потім була робота в політичному департаменті, відрядження до Болгарії і знову повернення до Угорщини. За цим – робота в департаменті НАТО, Представництві України при Євросоюзі і звідти теперішнє призначення в Будапешт.
Кожен період роботи був по-своєму важливим і незабутнім.
Так, коли я вперше працювала в Будапешті, Угорщина приєдналася до НАТО.
Під час моєї роботи в політичному управлінні ми започаткували формат взаємодії Вишеградська група + Україна.

Відрядження до Софії запам’яталося приєднанням Болгарії до ЄС.
Коли я працювала в Департаменті НАТО, було ухвалене рішення Бухарестського саміту про те, що Україна стане членом Альянсу.
Під час моєї роботи в Брюсселі була підписана Угода про асоціацію, Україна завершила виконання Плану дій із візової лібералізації і отримала рекомендацію Єврокомісії щодо надання нашим громадянам безвізового режиму. Водночас, це був і період початку агресії РФ проти України з незаконною окупацією Криму і Севастополя та кривавими подіями на сході України, які призвели до запровадження Євросоюзом санкцій проти Москви, створення Нормандського формату та підписання Мінських домовленостей.
Зараз я приїхала в Будапешт у період, коли нам надзвичайно потрібна підтримка і допомога наших друзів у протидії російській агресії і водночас у здійсненні реформ задля того, щоб наша країна не лише якомога швидше відновила мир на своїй землі, свою територіальну цілісність, а і досягла прогресу у впровадженні європейських стандартів життя.

Близько двох років Україна не мала в сусідній Угорщині Надзвичайного і Повноважного Посла. Як це позначилося на двосторонніх зв’язках між нашими державами?

– Двосторонні відносини України та Угорщини завжди були активними, адже як сусідні країни ми мали, маємо і матимемо природній інтерес до співпраці. Я розраховую, що з моїм призначенням ми зможемо надати нашим відносинам додаткового поштовху.

Що, на Вашу думку, слід записати в актив, а що потрібно надолужувати?

– Для нас надзвичайно важлива сьогодні підтримка Будапешта в питанні збереження політичного та санкційного тиску на РФ як з метою виконання Мінських домовленостей і відновлення миру на сході нашої держави, так і для повернення незаконно окупованих Росією Криму та Севастополя. Практична допомога в цьому контексті, така як лікування наших поранених військовослужбовців, оздоровлення дітей із сімей учасників АТО, надання гуманітарної допомоги, також є надзвичайно цінними. Цей напрямок наших відносин і надалі залишатиметься пріоритетним.
Активізації потребує торговельно-економічна складова наших відносин, адже ми мали падіння двостороннього товарообігу за підсумками минулого року, і ця негативна тенденція, на жаль, зберігається.
Звісно, ми і надалі не маємо забувати про культурно-гуманітарний напрямок.

Судячи з особистого послужного списку, в Угорщині Вас не можна вважати новачком. Як знаходите спільну мову з угорськими дипломатами в сенсі фаховому та людському? З іншого боку, чи траплялися Вам колеги-угорці, хто добре володіє українською мовою і що вони кажуть, коли Ви відповідаєте їм на їхній рідній мові?
– Мені здається, що українці та угорці, попри такі різні мови, надзвичайно близькі між собою народи. Можливо, тому я не можу сказати, що в мене були труднощі з пошуками спільної мови з моїми колегами.
До того ж, як свідчить мій попередній досвід і вже нові враження, угорські колеги завжди були і залишаються професіоналами в справі, яку вони роблять.
Позитиву, звісно, додає, коли можеш спілкуватися угорською. Угорці, розуміючи, наскільки складна їхня мова, дійсно цінують, коли іноземець нею говорить.
Так, я зустрічала угорських дипломатів, які розмовляють українською, і так само цьому надзвичайно раділа, як і угорці, коли я з ними говорю їхньою рідною мовою.
Знаєте, мені здається, що в таких ситуаціях виникає природне позитивне налаштування, адже ти вже з самого початку розмови розумієш: якщо людина мала бажання і знайшла в собі сили вивчити мову твого народу, то це вже саме по собі говорить, що їй не може бути байдужим цей народ і вона не може до нього ставитися з негативом. А якщо це так, то вже відразу маєш відчути, що перед тобою друг, а друзі мають допомагати один одному. Тому я справді вважаю, що говорити однією мовою, як у прямому, так і в переносному значенні, дійсно важливо для досягнення результатів.

Як Ви вважаєте, що потрібно робити українським дипломатам для того, щоб політичні еліти Угорщини і пересічних угорців не заколихувала російська пропаганда стосовно війни, розв’язаної Росією проти України?

– Я думаю, що нам потрібно бути активними і щирими в своїй роботі.
З одного боку, доносити правду складніше, ніж вигадувати паралельну реальність, адже ти обмежений виключно фак- тами. З іншого боку, психологічно нам це робити легше, адже ми розуміємо, що справедливість і право на нашому боці.
Звісно, ми не можемо не розуміти, що інколи люди сприймають брехню за чисту монету тому, що вона більш яскрава, а інколи тому, що так легше. Дехто не хоче знати правду, бо таке знання вимагає осмислення, реагування і дій. Але від того, що ми заплющуємо очі на проблему, вона не зникає, навпаки, таким чином ми позбавляємо себе можливості цю проблему вирішити.

Що стосується Угорщини, то угорці, які пройшли 1956 рік, є тими, хто ледь не найкраще може зрозуміти нас. І так само українці, які борються сьогодні з російською агресією, набагато краще розуміють, що тоді відчували угорці. Ми це маємо пам’ятати.
У нашій дипломатичній роботі для нас надзвичайно важлива підтримка і активність нашої української громади. Адже разом ми маємо можливість донести правдиву інформацію про ситуацію в Україні і російську агресію проти нашої держави до набагато більшої кількості людей.
Ви мене запитували про спільну мову з угорськими дипломами, але я б сказала, що спільна мова не менш важлива у нашому спілкуванні з угорцями і поза межами зовнішньополітичного відомства. Українська громада сама по собі є уособленням наявності цієї спільної мови, адже ви говорите і українською, і угорською, розумієте психологію і одного, і другого народу, вболіваєте за долю і Угорщини, громадянами якої ви є, і України, з якою пов’язані історично. Те ж саме я можу сказати і про угорську меншину в Україні.
Тож громада в цьому плані є найкращим уособленням народної дипломатії, значимість якої у нинішніх умовах гібридної війни Росії проти України надзвичайно зростає.

Чим можна пояснити деяку млявість угорських ЗМІ до подій в Україні і до заходів, які проводить Посольство?

– Я думаю, що причин тут є кілька, у тому числі зростання євроскептицизму, міграційна криза, терористичні загрози, Брекзіт. Всі ці процеси вимагають від сучасної Європи термінового пошуку відповідей на нові виклики і загрози в середині ЄС.
Нашим завданням є і в цих умовах максимально доносити інформацію до людей. Інколи через ЗМІ, інколи через виступи, інколи через прямі контакти. Ми не можемо собі дозволити опустити руки і просто мовчати. Адже для України йдеться про збереження її державності, про її територі- альну цілісність, мир і людські життя. Ми маємо за все це боротися і шукати способи про себе нагадувати.
Зараз, як ніколи, важливо, щоб Європа не потонула у внутрішніх чварах, щоб європейців не приспали пропагандистські гасла про те, що проблеми України є більш далекими, ніж проблеми міграції чи тероризму. Україна зараз не просто бореться за європейські ідеали та за своє європейське майбутнє. Геополітичне значення протидії України російській агресії набагато більше. Йдеться про те, чи дозволить цивілізований світ Росії перекроїти карту Європи; чи дозволять європейці роз’єднати ЄС і внаслідок цього віддати Україну на поталу агресору, а взамін отримати страх перед думкою, хто ж стане наступною жертвою і хто її захистить. Тим, хто вважає, що Україна – це не їхня справа, хочеться лише нагадати слова німецького пастора Мартіна Німеллера. На його думку, якщо мовчати, коли приходять за іншими, то можна дочекатися моменту, коли прийдуть за тобою, тільки вже не буде нікого, хто зможе стати на твій захист.

На який досвід своїх колег-попередників Ви можете опертися і які у Вас очікування щодо подальшої роботи з колективом Посольства України у світлі тих викликів, у тому числі й іміджевих, перед якими зараз стоїть Україна?

Я знайома практично з усіма моїми попередниками і вважаю, що в кожного з них було чому повчитися. А в роботі колективу Посольства ключовим є розуміння мети нашої роботи, професійність, єдність та активність у її досягненні. Ми маємо діяти як одна команда, яка повинна зробити все для відстоювання інтересів України і розвитку добросусідських відносин з Угорщиною. Я думаю, що всі розуміють, наскільки важливою є єдність всередині України для того, щоб ми могли протистояти агресії і паралельно рухатися шляхом реформ. А ця єдність формується з такого командного духу в кожному конкретному колективі.

Наскільки змінилася наша українська спільнота з часу, коли закінчився термін Вашого попереднього дипломатичного перебування в Угорщині?

– Мені здається, що наша громада подорослішала і набрала впливу. Я рада, що незмінною залишилася любов до України та Угорщини і прагнення до взаємодії задля того, щоб сприяти розбудові дружніх відносин між ними. Звісно, сьогодні ми потребуємо значно більшої політичної активності громади на підтримку України, ніж це було раніше. Зросло значення допомоги у донесенні інформації про російську агресію проти нашої держави і в забезпеченні підтримки з боку країн, громадянами яких є закордонні українці, в протидії цій агресії.

Чи знайомі Ви з нашим часописом? Що можете сказати про «Громаду», які дописи і редакційні матеріали хотіли б прочитати для себе у майбутньому?

– Так, я знайома з часописом і вважаю його важливим інструментом донесення інформації до українців Угорщини про те, що турбує громаду і є важливим для України. Як я вже відзначила, сьогодні для нас особливо актуальним є донесення інформації про російську агресію проти України і протидію їй як крізь призму виконання Мінських домовленостей та врегулювання ситуації на сході України, так і в контексті зусиль із деокупації Криму. Важливою є увага до проблеми політв’язнів і заручників, утримуваних Росією. Крім безпекового сегменту, необхідно доносити інформацію і про ті зміни, які відбуваються в нашій державі в контексті реформ. Адже Україна сьогодні проходить складний шлях трансформації, метою якого є приведення нашого життя до європейського рівня.
Я дуже розраховую на взаємодію з українською громадою в тому сенсі, щоб ми разом формували позитивне уявлення про Україну, збільшували підтримку України Угорщиною та сприяли розбудові дружніх українсько-угорські відносини на благо двох народів.

Важливі факти біографії

Народилася 23 серпня 1971 року в Києві.

Освіта:

Закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Професійна кар’єра:

1996-1997 – аташе Управління країн Європи та Америки МЗС України.
1997-2000 – аташе, третій секретар Посольства України в Угорщині, Будапешт.
2000-2004 – другий, перший секретар, радник Управління політичного аналізу і планування МЗС України.
2004-2007 – радник Посольства України в Болгарії, Софія.
2006 - 2007 – Тимчасовий повірений у справах України в Болгарії, Софія.
2007-2008 – радник-посланник Посольства України в Угорщині, Будапешт.
2008-2011 – заступник Директора Департаменту НАТО МЗС України.
2011-2016 – радник-посланник, заступник Представника України при ЄС, Брюссель.
Липень 2015 - лютий 2016 – В.о. Представника України при ЄС, Брюссель.
Із 30 травня 2016 року – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині.

Володіння іноземними мовами: угорська, англійська, болгарська, польська, іспанська, російська.

Василь Плоскіна