Краса і сила рідної мови

НАРОД СКАЖЕ – ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

ГРЕЧАНА КАША САМА СЕБЕ ХВАЛИТЬ
Сказано: велика птиця – горобець.
Хвалилася сова своїми дітьми.
Задер носа – й кочергою не дістанеш.
Забули воли, як телятами були.
З великої хмари великий дощ.
Хоч куліш, та виделками.
Хвалений борщ надвір виливають.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
Не все золото, що блищить.
Хвастала кобила, що з возом горшки побила.
Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
Синиця море запалила.
Роздайся, море, – тріска пливе!
Забули воли, як телятами були.
Полову їсть, а фасону не теря.
Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.
Добрий товар хвалити не треба.

БЕЗ КІНЦЯ ВОДУ ВАРИТЬ
Хоч гірше, аби інше.
Не хочу в ворота, розбирайте тин.
На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, а на полу смішно.
Мабуть з лівої ноги встав.
І так, і сяк, а все не так.
Хто в ліс, а хто – по дрова.
Хоч кілка на голові теши, а він про своє.
Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
І знову за рибу гроші.
Уперта коза вовку користь.
Говори до гори, а гора горою.
Сім п’ятниць на тиждень.
Знала кобила, нащо воза побила – щоб новий був!
Того мені бажається, чого вдома не мається.
Хоч того самого, аби в другу миску.

Сторінку підготувала Надія Музичук