18 вересня о 9 годині ранку біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Будапешті зібралися наші краяни на жалобну церемонію з приводу передачі символічного смолоскипу пам’яті жертв українського Помору в 1932-32 рр. Міжнародну акцію «Незнасима свічка» у 2008 році започаткували Міжнародний координаційний комітет для відзначення 75-ї річниці Голодомору у складі Світового Конгресу Українців (МКК СКУ). У спільному проекті також бере участь МЗС України, крайові національно-патріотичні організації України, церкви та державні установи, у тому числі дипломатичні представництва України за кордоном. «Незгасима свічка» відвідає 33 країни світу, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв більшовицького геноциду в материнській державі.
Розпочала акцію 6 квітня поточного року Австралія, після якої символічна свічка як естафета передається упродовж року з країни в країну (всього 33 держави). Акція буде завершена у листопаді в Україні, де відбуватимуться пропам’ятні державні заходи.
У зверненні голови МКК СКУ Стефана Романіва «Україна пам’ятає – світ визнає», зокрема, зазначено: «Виповнюється 75 років з того часу, як голодна смерть у мирний період, на найродючішій у світі землі обірвала мільйони людських доль. МЗС України і ММК СКУ закликають всіх українців до спільної дії, щоби своєю участю вшанувати пам’ять мільнів жертв Голодомору в Україні 1932-33 років і запевнити світове визнання цієї трагедії актом геноциду... Треба постійно пригадувати про цей жахливий період нашої історії і в кінці довести до того, щоб світ визнав цю трагедію, як злочин проти людства. Не будемо обмежуватися річницями! «Незгасима свічка» буде горіти в серцях людей по всьому світі, які шукатимуть правду в іменах тих 7-10 мільйонів жертв сталінського режиму».

Отож у четвер 18 вересня угорські українці зустрічали естафету «Незгасимої свічки» в Будапешті. Смолоскип привіз з Хорватії Надзвичайний і Повноважний Посол України в ХР Маркіян Лубківський. Передаючи його своєму колезі Дмитру Ткачу, Послу України в Угорщині, добродій Лубківський нагадав, що свічка як символ трагедії українського народу прибула сюди з Загреба через Сербію. У свою чергу Дмитро Ткач сказав, що «Незгасима свічка» потрапила на зумлю сусідів України, де трагедія 75-літньої давності направду знаходить щирий відгук і співчуття серед людей. За його словами, наприкінці поточного року в угорській столиці заплановане відкриття меморіального знаку у пам’ять жертв українського Голодомору.
Голова Центрального Органу Самоврядування Українців в Угорщині Ярослава Хортяні, звертаючись до присутніх, згадала про ухвалення Національними Зборами Угорщини у 2003 році резолюції щодо Голодомору в Україні і визнання його актом сталінського геноциду. Вона ще раз подякувала депутатам угорського парламенту за цей добровільний прояв людяності і громадянської солідарності з українським народом, що зазнав таких великих утрат упродовж 1932-33 років. Затим пані Ярослава покликала до себе учня Недільної школи Мартона Сабо, довіривши йому пильнувати смолоскипа біля монумента Кобзарю до того часу, поки не підійшли голови місцевих українських самоуправлінь, щоб запалити окремі свічки для своїх самоврядувань. Я. Хортяні повідомила присутніх, що українська прабабуся Мартона Сабо пережила голодомор в Україні, втративши під час 1932-33 років чотирьох рідних дітей...
З Буди «Незгасима свічка» помандрувала у Пешт, на лівий берег Дунаю, де височить велична будівля Національної Асамблеї Угорської Республіки. За попередньою домовленістю, в парламенті смолоскип встановила спікер Каталін Сілі. При цьому вона, зокрема, зазначила: «Пані Голова українського самоврядування в Угорщині сказала, виступаючи переді мною, згадала про дві дати. Перша - це 75-ліття жахливої трагедії українського народу; 75 років тому лік смертей йшов на мільйони; 75 років, як щодня 25 тисяч дорослих і дітей втрачали життя не знаючи чому... У ХХІ столітті ми повинні сказати: не існує такої ідеї, інтересу чи мети, які б диктували людям, як вони мають жити і закінчувати життя, які б могли скалічити людські долі і цілі родини. Я горда тим, що як голова парламенту і депутат разом з колегами 5 років тому зробили те, що повинні були вчинити у ХХІ столітті, аби не лише в часі, але і в душі нашій ми змогли подолати ХХ століття. Стосовно людських прав і життя індивідуума мусимо знати, що ці категорії не можуть переглядатися. Нам треба попередити не тільки сучасне, але й майбутнє покоління, що таке не повинно повторюватися. ...Це полум’я свічки, яке обійшло багато країн світу, нагадує і водночас охороняє наступні ґенерації. Шановні пане Посол, пані Голово, колеги-депутати ми зараз вшановуємо не тільки 75-ліття українського Голодомору, але і п’яту річницю ухвалення Угорським парламентом резолюції про трагедію українського народу». Відповідаючи пізніше на запитання угорських журналістів, Каталін Сілі сказала, що зараз все більше людей дізнаються про Голодомор в Україні, однак світові все одно треба розповідати про цю трагедію і про те, що 75 років тому народилися такі політичні рішення, які призвели до загибелі 8 мільйонів людей, серед них щонайменше 3 мільйони дітей померли від голоду.

Того ж дня «Незгасима свічка» пам’яті побувала в будапештському Музеї терору. Дмитро Ткач висловив думку, що, оскільки тут щодня буває велика кількість відвідувачів, треба, щоб вони також знали про жахливі події більш ніж піввікової давності в Україні головно задля того, аби в сучасній історії вони ніколи більше не повторювалися. Пан Посол від імені рідної держави висловив величезну подяку до тих діячів угорських політичних кіл та інтелігенції, які посприяли українській громаді донести правдиву інформацію про штучний голод в Україні. Пані Ярослава Хортяні коротко розповіла гостям про довгий кругосвітній шлях «Незгасимої свічки», яка після Угорщини помандрує до Греції, де проживає українська діаспора. Пані Голова також додала, що смолоскип символізує невмирущість української нації попри те, що її намагалися знищувати не лише духовно, але й фізично. За її словами, жодний режим чи політична влада не вправі замахуватися на життя людини і її свободу, на вільну працю і творчість. Для тих, хто вперше знайомиться з діяльність української громади в Угорщині, пані Ярослава розказала, що в Музеї терору 5 літ тому відбулася тематична наукова конференція про Голодомор в Україні. Так само українці спромоглися, аби угорський парламент ухвалив спеціальну резолюцію з цього питання, а завдяки угорській пресі українське слово «голодомор» увійшло до повсякденного газетного лексикону, спонукаючи людей задуматися над тим що сталося в сусідній державі 75 років тому, зазначила вона, щиро подякувавши представникам угорських ЗМІ.
У відповідному слові привітання історик Томаш Штарк, котрий, зокрема, досліджує і тему українського Голодомору, нагадав про недавнє минуле Музею терору. Він сказав, що будинок спочатку був штаб-квартирою угорських нацистів, відтак по війні став управлінням таємних спецслужб комуністичного режиму. У добу демократії його перетворили на музей, який збирає свідчення і докази злочинів тоталітаризму ХХ століття і є унікальною установою такого роду в світі. За словами Томаша Штарка, постійно діюча експозиція нагадує відвідувачам про жертви комунізму та нацизму і не лише угорські, але й з інших країн, у тому числі й українські. Музей своїми виставками, конференціями, кінодемонстраціями та іншими заходами спростовує поширену думку про те, що історію пишуть переможці, додав учений. Про неї передусім слід розповідати правду не дивлячись на те, що владоможці всіляко намагаються її приховувати і навіть знищувати документальні докази злочинів, і для цього музей має дуже багато можливостей, зазначив пан Штарк.
Після Будапешта «Незгасима свічка» пам’яті у супроводі депутатів українських місцевих самоврядувань відбула до Варпалоти та у Грецію.
20 вересня в Центрі української культури, освіти та документації відбулася демонстрація фільму "Голод - 33" сучасного українського режисера Олеся Янчука. Демонстрація залишила глибокі враження в глядачів.

Наш кор.