Свято української родини в Угорщині

Вранці, до сходу сонця, якраз на Зелені свята, в сім’ї сільського коваля побачила світ Божий дівчинка Наталя.
Святкування Зелених свят на Україні відоме тим, що в цей день земля така багата, сяє чарами й красою, непорочною, святою.
Але життя Наталі склалося не таким сонячним, багатим і щасливим, про яке мріяли і хотіли дати батьки своїй дитині. Підростаючи, вона стала свідком великих, сумних і трагічних подій в історії України. Колективізація принесла їхній родині, де було п’ятеро дітей, великі матеріальні втрати. Але страшніше випробовування прийшло в сім’ю селян під час Голодомору на Україні в 1932-33 роках. З Божою поміччю вони вижили, Наталя закінчила педучилище і стала вчителькою молодших класів. Діти з повагою називали її Наталія Микитівна. Незабаром горе і сльози знову прийшди в їхню родину – це була Велика Вітчизняна війна 1941-45 років. В цій війні загинув брат Наталії Микитівни. Їй прийшлось пережити важкі роки окупації і сім років чекати свого чоловіка з війни, якого ще в 1940-му році, не дивлячись на те, що на ньому було клеймо сина «ворога народу», все-таки забрали до військ Червоної Армії.
В голодні післявоєнні роки вона закінчила педінститут і стала вчителькою української мови і літератури. Пройшло багато років невтомної праці педагога. І ось Нідзельська Наталія Микитівна, пішовши на заслужений пенсійний відпочинок, з 1992 року постійно проживає в угорському місті Мішкольці з своєю донькою і внучками. На жаль, вона не стала свідком тих великих змін, які відбулися після того, як Україна стала незалежною, але серцем і душею вона завжди була і є з рідною землею.
Теперішнє її життя проходить серед дорогих її серцю людей, які з любов’ю і повагою оберігають її заслужену старість. І ось настав щасливий день, коли зібралася родина Ігнац і гості, щоб привітати Наталю Микитівну з Днем народження. Це єдиний день, коли радість перемагає нудьгу, сонце сяє яскравіше, а посмішки квітнуть, мов червоні маки. У такий час хочеться співати від щастя і щедро ділитися гарним настроєм з іншими. Так відчули всі присутні на сімейному святі, адже не кожній людині Бог дає дожити такого поважного віку – 90 літ! – ні на Україні, ні в Угорщині.
То ж побажаймо нашій дорогій Наталії Микитівні: Многая і благая літа!
«І знову свято у дворі...
Теплом нас, Мамо, освяти,
Дай, Боже, всі щоб матері
Були найкращими, як Ти!»
З повагою, дочка, внучки, друзі і знайомі.