Осінь на весілля багата. А українське весілля не обходиться без короваю – священного хліба – дару роду молодим. Коровай пекли завжди круглим. Його виготовлення довіряли найбільш добропорядним і досвідченим заміжнім жінкам. До короваю шанобливо ставилися від початку його приготування й до розподілу старшим дружкою або старостою в кінці весільного прийому і роздачі гостям. В давнину майже кожне село мало свої обряди при випіканні весільного короваю. Зверху його прикрашали майстерно виліпленими з такого ж тіста: символічними гронами винограду, калини, фігурками пташок, колосками, квітками, листочками, шишечками. Також декорували по краях сплетеними «косами», написами побажання щастя і всілякого благополуччя тощо. Крім того, коровай прикрашали зеленню барвінку, ягодами калини, «теренками» – гілочками плодових дерев, обвитими тістом. Все це в народному уявленні символізувало життя, багатство, плодовитість, подружню вірність.

Інгредієнти: 7,5 - 8,5 склянок борошна, 20 г сухих дріжджів, 100 г рослинного або розтопленого вершкового масла, 0,5 склянки молока, 10 яєць, 6 - 7 ст. л. цукру, 1 ч. л. солі, при бажанні - терта цедра 1 лимона і кориця.

Приготування:
Дріжджі розвести в 0,5 склянці теплої молока. Додати 1 ст. ложку цукру. Розтерти цукор з жовтками (1 жовток залишити для змазування). Влити дріжджову суміш, розмішати. У велику миску насипати гіркою 7,5 склянок борошна і зробити заглиблення. У борошно влити масу, що вийшла, масло, збиті в піну білки і посолити. Все добре вимісити. На стіл висипати 0,5 склянки борошна, викласти тісто з миски і місити його, підсипаючи борошно, до тих пір, поки воно не стане гладким і не буде липнути до рук (20-30 хв). Якщо при замісі використовувалися свіжі дріжджі, то готове тісто накрити рушником (щоб воно не висихало) і залишити на деякий час. Коли тісто підніметься, його потрібно обмяти і дати ще раз підійти, після чого можна починати формування виробів. Якщо використовувати сухі дріжджі, то формування тіста можна починати відразу після замісу.
Від тіста відрізати 600 г. Із залишку сформувати кулю і покласти на лист, застелений пергаментом. Кулю змастити водою за допомогою кондитерської щіточки). З відрізаного тіста зліпити прикраси (квіти, листочки, колоски, коси, ягідки тощо) і розташувати їх на короваї. До тіста, змазаного водою, прикраси відразу пристануть. При висиханні поверхні, потрібно її періодично зволожувати. Прикраси зверху теж слід відразу змочувати, інакше на них утвориться кірка. Готовий коровай залишити до збільшення його в 3 рази (в теплому приміщенні і при хороших дріжджах коровай виросте до закінчення його прикрашення).
Поверхню готового короваю змастити жовтком, розмішаним з ложкою води. Духовку нагріти до температури 200° С. Деко з короваєм поставити в духовку на нижній рівень. Коли верх короваю злегка зарум'яниться, духовку обережно відкрити, коровай накрити фольгою, зменшити температуру до 180 ° С і випікати до готовності (1 година – 1 година 2 хв.). Під час випікання коровай не можна трясти, інакше він западе. Духовку вимкнути, дверцята відкрити і злегка остудити коровай, не виймаючи з духовки (хвилин 15). Коровай вийняти, перекласти на блюдо, застелене паперовими серветками (інакше низ змокріє), змастити вершковим маслом або підсолодженою водою. Зверху покласти паперові серветки і обгорнути рушником.

Крім короваю, на весілля випікали різноманітне обрядове печиво з того ж коровайного тіста. В наш час подекуди ще збереглася в Україні традиція випікати шишки – невеличкі буханчики, знизу – круглої форми, зверху – з прикрасами, що надавали їм вигляду соснової шишки. Зазвичай шишок випікали не менше двохсот: вони відігравали роль символічного подарунка від молодих на весіллі, ними також запрошували на весілля..
Шишки на більшій території України робили переважно в такий спосіб. Тісто розкачували пластом і різали на смуги шириною 7-8 см. Ці смужки підрізали ножем з одного боку, загортали в качалочку так, щоб один бік лишався гладеньким – низ шишки, другий же, порізаний, розпускався квіткою – верх «шишки». Її підперезували тоненькою качалочкою з тіста і ставили випікатись. На Поліссі шишками або «коровайчиками» називалися невеличкі круглі хлібці з квіткою зверху. Також тут побутувало весільне обрядове печиво у формі пташок – символу вірності і любові, довгого та щасливого шлюбу. На Київщині таке печиво називали «жайворонками» або «голубами» на Чернігівщині – «соловейками», на Житомирщині – «качечками», на Рівненщині – «зозульками», на Волині – «гусками».
«Жайворонки» З тіста розкачують дві довгенькі качалочки, які хрестоподібно клали одна поверх другої. Нижню качаточку обкручували навколо верхньої, направляючи при цьому її кінці одночасно вниз і в сторони – це були крильця. На верхню частину прикріплювали голівку, робили дзьобик, очки. Ножем розрізали краї хвостика й крилець.
«Зозульки» Смугу тіста з одного краю розрізали на три рівні смужки більш ніж до середини, а на інший край прикріплювали голівку. Дві бокові смужки закладали одна на одну і формували пташку. Краї смужок підрізали.
«Качечки» Зроблену з тіста качечку насаджували на паличку, обмотану тістом. Пекли перед полум'ям в печі й обдаровували ними дітей.
Лежень – великий довгастий весільний хліб, в якому запікали яйця та гроші. Зверху, подібно до короваю, його прикрашали оздобами з тіста. Лежень нарізали на другий день весілля, після шлюбної ночі, і обдаровували ними весільних гостей, переважно дівчат, які приносили молодій сніданок. Лежень найбільш характерний для Лівобережної України.
Калачі Три-чотири качалочки тіста заплітали у вигляді коси. Великими калачами обмінювалися між собою роди, а маленькими запрошували на весілля.
Коровай і різноманітне весільне печиво випікали напередодні весілля.