№5(109)
вересень - жовтень
2010 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Історичний смолоскип

  • Ст. 1
  • Ст. 2
  • Ст. 3

ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ДМИТРА СОКОЛОВСЬКОГО

Волинський отаман Дмитро Тимофійович Соколовський (23. 10. 1894 р. с. Горбулів Радомишльського повіту, нині Черняхівського району Житомирської області – 8. 08. 1919 р. с. Горбулів) – військовий діяч, вчитель, отаман повстанської армії (Волинь, 1919), військове звання – прапорщик російської армії. Член Радомишльської групи українських соціалістів-революціонерів. В повстанському русі брали участь його брати – Олексій (отаман), Василь (отаман), Степан (священик), сестра Олександра (отаманша Маруся).та батько Тимофій (дяк).
У 1919 р. Дмитро Соколовський командував повстанською бригадою, у складі якої перебувало близько 8000 повстанців. Отаман справді був енергійний і талановитий організатор. Чи не в кожному селі повіту сформував він козацькі сотні. Але всіх не мобілізовував – давав можливість селянам поратися на власному господарстві. Функціонував лише організаційний апарат, який у разі потреби міг за короткий час зібрати велику силу озброєного козацтва. Від березня 1919 р. Дмитро Соколовський уперто бився проти більшовиків, розбивав червоні полки, «рвав зв'язки між ворожими військами», руйнував залізничні колії. У боях повстанці здобули зброю, в тому числі гармати й кулемети. Ведучи бойові дії, Дмитро продовжував опікуватися горбулівською українською гімназією, яку заснувала його родина 1917 р.
Біля Дмитра Соколовського згуртувалися свідомі українці – вчителі, випускники духовних семінарій та нижчих агрономічних шкіл, а також чи не всі провідники повіту часів Директорії, зокрема комісар повіту Максим Середа-Теліщенко; колишній український комендант Радомишля, пізніше командир повстанського відділу ім. Івана Мазепи Юліан Мордалевич, отаман Петро Філоненко, агрономи брати Кривоноси. Штаб повстанців очолив батько братів-отаманів Тимофій, якому на той час виповнилося 67 років. Його найменша дочка, гімназистка Олександра (майбутня отаманша Маруся) виконувала роль зв'язкової. Серед повстанців був і старший син Тимофія Соколовського – Степан. Будучи священиком, він благословляв козаків на боротьбу за свободу рідного краю. Соколовські мали надзвичайний авторитет серед українського населення східної Волині та Полісся...
Загинув Дмитро Соколовський 8 серпня 1919 р. в рідному селі від руки зрадника.  То був час наступу українського війська на Київ. Звістка про смерть отамана миттєво розлетілася по Київщині. Ніхто не хотів вірити, що Дмитра Соколовського вже немає, адже щойно перед тим прийшла звістка про його перемогу під Макаровом над трьома більшовицькими полками, що були кинуті на придушення селянського повстання. Народ святкував перемогу. І раптом... Тіло отамана таємно поховали на кладовищі с. Корчівки. Отамана заступив брат Василь.
Місце вічного спочинку Дмитра Соколовського зберігалося в таємниці 90 літ – на ній не було ні хреста, ні горбика. І ось 17 жовтня 2010 р. на кладовищі с. Корчівка Черняхівського району Житомирської області урочисто відкрито ошатний пам'ятник.
У вшануваннях отамана взяли участь представники органів місцевої влади, герой України Левко Лук'яненко, борець за волю України Василь Овсієнко, відомі письменники, поети, делегації від козацьких організацій, історичного  клубу «Холодний Яр», родина отаманів Соколовських. Освятив пам'ятник отець Василь (УПЦ КП). Вів меморіальний мітинг Роман Коваль.
Основні організаційні турботи лягли на плечі краєзнавця Якова Грищука, голову Пошукового загону Овруцького сільськогосподарського професійного училища № 35. Саме йому належить головна заслуга відкриття пам'ятників – родині Соколовських у Горбу леві 5 вересня і Дмитру Соколовському 17 жовтня в Корчівці.
Нарис Романа Коваля про Дмитра Соколовського можна прочитати у книзі «Багряні жнива Української революції» (Киів: Діокор, 2005).
http://www.ukrlife.org/main/evshan/zhnyva76.htm

РОМАН КОВАЛЬ «БАГРЯНІ ЖНИВА УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

У 2005 р. вийшло друге видання книги Романа Коваля «Багряні жнива Української революції».
Пропонована книга є збіркою драматичних історій та нарисів про учасників збройної боротьби за Українську державу, які воювали у складі Армії УНР, Української галицької армії, Українських січових стрільців і повстансько-партизанських загонів Правобережної і Лівобережної України. Події розгортаються в Києві та на території сучасних Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Київської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської, Харківської, Херсонської, Хмельницької областей, на теренах Волині, Галичини, Криму, Кубані, Дону. А також в Австро-Угорщині, Чехословаччині й на острові Лемнос в Егейському морі.
Книга відтворює прогалини в нашій історичній пам'яті та оживляє її синів, які полягли в боротьбі за свободу і щастя нашої Батьківщини. В книзі подано 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань.
Роман Коваль: «Ця книга є документальною. Тут немає жодної вигадки, художнього вимислу, додавання якихось драматичних деталей. Я мусив у собі обмежувати творця, – адже деколи кортіло якимось штрихом домалювати той чи інший образ, – бо реставрувати минуле доводиться зі щербатих фрагментів та деталей, яких не вистачає для повноти образу. Я завжди долав цю спокусу – тому що Визвольні змагання українського народу для мене є найсвятішим із того, що маю. І я, як громадянин, не маю морального права своїм пером порушувати страшну логіку нашої поразки чи домальовувати образи винуватців величезної трагедії та її жертв, а також тих ідеалістів. Які своїм військовим хистом – і великим українським серцем – уславили нашу Батьківщину».
Книгу Романа Коваля «Багряні жнива Української революції» та інші його твори можна знайти в е-бібліотеці  на сайті «Українське життя в Севастополі» (Ідея та наповнення – Микола Владзімірський):
http://www.ukrlife.org/main/evshan/zhnyva.htm

З ВІДГУКІВ ПРО КНИГУ РОМАНА КОВАЛЯ «БАГРЯНІ ЖНИВА УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»:

Володимир Коломієць. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка: «Як редактор книги «Багряні жнива Української революції мушу зазначити, що такої актуальності й потрібної для долі сучасної України праці – я не знаю... Роман Коваль – письменник, що глибоко проник у правду життя відроджуваної України 20-х років минулого століття. І його документальні життєписи вояків того трагічного для України часу – визначальні і досі».
Василь Шкляр, письменник: «Роман Коваль – єдиний сучасний письменник, котрий видобуває із темряви нашого злочинного забуття і страху правду про українсько-російську війну 1917-1920-х років. Два десятки його документальних книжок – це мужній виклик нашому ренегатству і ганебному догідництву, це суворий докір тим. Хто заради конформістської злагоди з нащадками ворога досі боїться навіть тіні своїх героїчних предків. «Багряні жнива Української революції» – органічне продовження цілісного літопису Романа Коваля про наших великих прадідів – таких молодих і юних! – котрі знайшли свою найбільшу радість у боротьбі з окупантами».
Олег Вітвицький, кандидат історичних наук: «Якщо оцінювати внесок сучасників у сфері повернення забутих імен, то Роман Коваль, безперечно, є одним із найавторитетніших дослідників».
Костянтин Завальнюк, кандидат історичних наук: «Багряні жнива Української революції» – книга-пам'ятник. Можна її назвати і братською могилою, могилою українських вояків, могилою не безіменною... Бо ці імена повернув у нашу свідомість Роман Коваль».
РОМАН КОВАЛЬ народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівка Донецької області в родині вчителів – Надії Василівни Курило та Миколи Федоровича Коваля. Українець. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом, старшим терапевтом та завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва. Від 1989 р. член Української гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 р. редактор газети «Визволення», в 1991-1993 рр. редактор газети «Нескорена нація». Від грудня 1993 р. – редактор газети «Незборима нація».У 1999-1991 рр. – член проводу Української республіканської партії (секретар з питань ідеології). Від грудня 1992 р. – заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 р. – незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 р. Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 р.). З 1998 р. член Національної спілки письменників України.
Роман Коваль автор понад тридцяти книг, серед яких: «Гасла і дійсність» (1990), «Чи можливе українсько-російське замирення?» (1991), «З ким і проти кого» (1993), «Про ворогів, союзників і попутників» (1993), «Підстави націократії» (1994), «Філософія українсьва» (1995), «Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії» (1998). «Отаман святих і страшних» (2000), «Повернення отаманів Гайдамацького краю» (2001), «Трагедія отамана Волинця» (2002), у співавторстві Костянтином Завальнюком, «Ренесанс напередодні трагедії» (2003), «Нариси з історії Кубані» (2004), «І нарекли його отаманом Орлом» (2005), «Багряні жнива Української революції» (2005, 2006),»За волю і честь» (2005), «Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу» (2006), «Тернистий шлях кубанця Проходи» (2007, два видання), «Операція «Чекістська справа № 206» (2007), «Отаман Зелений» (2008), «Таємниця отамана Зеленого» (2008), «Отаман Орлик» (2010).
Також Роман Коваль автор понад тисячі статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України, та української діаспори. Автор циклу радіопередач «Отамани Гайдамацького краю» (2000-2001). Автор сценарію документального фільму «Незгасимий огонь Холодного Яру» та циклів радіопередач «Кубанська Україна» (2002-2004), «Історія, яка не завершується» (2004-2005), «За Україну, за її волю» (2005).
http://nezboryma-naciya.org.ua/
http://nezboryma-naciya.org.ua/chikago.php

Матеріал підготувала Надія Музичук