Вічная пам'ять

На смерть Василя Плоскіни (старшого)

Вже не горить свічка твого життя,
Її задув безжальний вітер-заброда.
Безкінечність затягує тебе
У потойбіччя хмар.
Ти йдеш у Невідоме,
Там на тебе чекають інші шляхи.
Полум'я свічки мерехтить, потріскуючи,
Завтра ти вже не боротимешся.
Твій час вичерпався,
Хтозна, де ти є зараз?
Обірвалися плани на майбутнє –
Та не думаю, що ти за чимось шкодуєш.
Залишаєш свій старенький
Будиночок між горами,
Який оплакує свою втрату,
Ти стукатимеш уже в інші двері.
Твій дім ще зберігає тепло твоїх рук,
Та сліди твоїх ніг вже губляться...
Мабуть, тобі дуже холодно в сирій землі,
Але це скоро минеться:
Вже відчинені ворота Раю,
Де тебе зустрічають всі свої,
Скінчився щоденник твого буття,
Розпочнеться новий розділ.
Ти був батьком, мужем і людиною –
Боровся, перемагав, посміхався.
Все добре, що назбирав у душі,
Ми збережемо після твого відходу.
Іди на поклик Світла,
Яке зове тебе сьогодні.
Чи чуєш ти наш болісний плач?
На жаль, уже не втішиш нас.
Зникнеш за горизонтом разом із Сонцем,
Залишивши нас отут.
Я прощаюся зі своїм дідусем,
Спи спокійно вгорі, за хмарами!

Крістіна Плоскіна
Будапешт 01.10.2010

Переклав з угорської Василь Плоскіна (молодший)