З піснею через світ

За організацію концертів у Польщі узялась українська амбасада. Європейські рецензії підготували польську публіку до прийняття української капели. Черга за квитками на концерт стояла без перерви. Дійшло до того, що про наступні концерти оголошували під час концерту, не дивлячись на це заля була забита. Як описує О. Кошиць у своєму щоденнику успіх був більш, як очікуваний. Рецензенти, навіть і російської преси не знаходили слів для хвали.
„Narod”, 28 жовтня 1920 r., Варшава
„Українська народна пісня у виконанні п. Кошиця може стати дійсно непереможним і першорядним інструментом пропаганди. Українська пісня, якою виставляють її співаки Кошиця, є щирий і глибокий вияв народної душі.»
В програмі концертів у Польщі були канти, колядки, українські народні пісні та твори відомих українських композиторів Леонтовича, Стецька і самого Кошиця. Поляків дивувалo, що українські пісні в обробці відомих композиторів не загубили первісного характеру народної пісні.
„Narod”, 21 жовтня 1920 р., Варшава
„ Великий концерт українського хору в Філармонії є подія в музичнім житті Варшави. Ми не маємо такого хору в столиці, і хто знає чи взагалі маємо співаків таких видатних рис в цілій Польщі... Хор п. Кошиця. Хор п. Кошиця є однолитий інструмент, зложений з кількох десятків чудових співаків і співачок.”
Тут у Варшаві було вирішено продовжувати далі гастролі по Європі. Потрібно було знайти кошти не тільки на подорож через Францію до Іспанії, а й треба було пошити хористам нові національні строї, доповнити Капеллу новими голосами. У багатьох співаків Капели, будучи близько до України, появилося бажання вернутись додому, деякі побажали виїхати до Чехії. Переживаючи вищезгадані внутрішні події, Капелла набирала нових співаків, здебільшому це були українські військовополонені з польських таборів.
Від 15 до 24 січня Капела уже перебувала в Парижі. Перший виступ відбувся через дві години після прибуття до столиці Франції. Сам О. Кошиць так згадував про цей день: «Співали так, що ніхто не сказав би, що три дні не їли й не спали! Успіх був неймовірний... Велика ти сило українська!
Їхнім співом захопилися професори «Канторської школи св. Людовика». Вони переклали на французьку мову багато українських пісень так наприклад Леонтовичового „Щедрка”. Музична критика знову вітала Капелу у Парижі.
„Bonsoir”, 17 січня 1921 р.
„ Вони – живий доказ нечуваного мистецтва. Вони піднесли людський голос до симфонії. Потрібно чути українських хор, щоб пізнати до якої перфектности може досягти вокальне мистецтво.”
„L’avenІr” , 25 січня 1921 р.
„Український хор закінчив у нас перебування в обставинах дійсного апотеозу. Ін не тільки досяг своєї поважної мети, давши докази античної цивілізації України, багатої національним чудовим фольклором, що підтверджує високу культуру раси, він дав більше – приклад надзвичайної досконалості.”
Після короткого перебування в Франції Капелла 27-ого січня рушила до Іспанії. Переїзд був дуже тяжкий, але в Барселонії їх зустріло сонце, море, пальми та представники хорового товариства „Орфео Каталя” найбільшого в Іспанії і найкращого у всій Європі.
Ще у Франції О. Кошиць підготував до репертуару каталонські пісні. Коли Капелла заспівала першу каталонську пісню, публіка булла в такій ейфорії, що хору прийшлось безконечно  повторювати каталонську пісню. Ось як описує цю зустріч двох хорів О. Кошиць: „Треба сказати, що Каталонці в Іспанії в такому ж становищі, як ми, українці, Були в Росії. Може і в гіршому, бо весь уряд і все, що є найкраще в офіційному житті, захоплене кастільцями і через те тут така національна ворожнеча, про яку ми й уявити не можемо. Цей дало такого жару на концерті, бо вони вітали в нас націю поневолену і воскресаючу.”
3, 4 і 5 лютого проходили концерти в Більбао – на теренах гордих басків. Концерти українського хору відбувалися у залі „Колізео Альбіо”. Так як і акустика, так і рецензії Були чудові.
„EL LIBERAL”, 4 лютого 1921 р.
„Публіка не могла заспокоїтись від захоплення коли слухала вони тих пісень, так гарних так простих мальовничих, а одночасно – так зворушуючих”
„LA GAZETA DEL NORTE”, 4 лютого 1921 р.
Щось справді визначне, щось в дійсності виїмкове бачили, чули ми сьогодні ввечері в просторім театрі „Алямеда де Урквіхо”.
Заля, що на початку здавалась немовби зимною, дуже хутко зігрілася і засвітилася так, як то рідко коли можна бачити. Перед нашими очима стала громада людей – жінок і чоловіків – душ із п'ятдесят, убрана в мальовничі та елегантні одяги їхньої країни”.
„ LA GAZETA DEL NOTE” , 5-го лютого 1921 р.
„ … Сьогоднішній виступ славетного українського хору був такий самий блискучій як і попередній…
…протягом всього вечора публіка просто божеволіла перед цим чудом, і, в кінці, почала домагатись стуком ніг „Ой у полі Баришполі”, що не було  в програмі, а співане під час першого концерту. Хоч диригент, напевно, не мав найменшого наміру давати цієї пісні вчора, проте ласкаво піддався жаданням публіки і дав її разом з іншою чарівною піснею.
…браво, Панове, бравіссімо! Не вміємо сказати Вам цього по-українськи, Але його відчуваємо.”
Після Іспанії Українська національна капела ще раз на багаточисленні запрошення бувала в Греції, Бельгії, Чехії, Польщі та Німеччині
В Берліні розпочались пошуки кандидатів на турне по Американському континенті.
Восени 1922 року з Гамбургу Українська капела на пароплаві „Каронія” вирушила в далеку дорогу через океан до Н'ю-Йорку.
Зустрічали та вітали їх в Н'ю-Йорку українці котрі влаштували для Капели великий банкет в готелі „Пельсильванія”.
5-ого жовтня в залі „Канегі Холл” відбувся перший концерт, а другий в Колосеум.