Дмитро Кульбіда, представник української науково-педагогічної спілки «Берегиня» на Берестейщині (південна Білорусь)
– Чим займається Ваша організація?
– Насамперед, треба зазначити, що в нашому краї мешкає 800-900 тис. етнічних українців. Що ж до нашої спілки, то вона поки що невелика. Заснували її у 1990-роках. До неї входить 15 чоловік. Але ми намагаємося зробити все, щоб український рух на Берестейщині не згасав і щоб люди знали про своє національне коріння.
– Як будуєте свою роботу?
– Ми створюємо свою українську бібліотеку, аби люди могли і дещо прочитати рідною мовою, щоб вони знали історію краю, а вона дуже багато спільного має з українською або ж є у її контексті. Також ми влаштовуємо деякі педагогічні заходи. Мріємо поставити на постійну основу навчання українських дітей, але це поки що складний процес і щоб ґрунтовно за нього взятися, ми мусимо накопичити якийсь організаційний, фінансовий та громадський потенціал.
– Які акції місцевого рівня вдалося провести Вашій спілці?
– Найбільшими заходами були в нас фестивалі «Співоча Берестейщина» - перший та другий. Не, жаль вже два роки він не проводиться... Тим не менше на цих концертах збиралися всі українські самодіяльні гурти з регіону. То були дуже файні фестивалі: приїжджали також гості з України та Польщі. Крім цього, проводяться літературно-мистецькі вечори, вечорниці, святкування Різдва за українською народно-звичаєвою традицією. Ми відзначаємо дати народження наших поетів – Фальківського, Олекси Стороженка, вихідця з Берестейщини, Лапського, Федора Драча.
– Які сподівання пов’язуєте з Форумом української молоді діаспори в Києві?
– Найголовніше для нас – це нав’язування зв’язків з нашими сусідами – громадськими організаціями українців Польщі, України, Латвії, Естонії, адже вони ближче до нас живуть. З ними легше вступити в контакт і проводити спільні заходи, організовувати літні молодіжні табори. Також для нас є важливими і зв’язки з Францією, Великою Британією, Канадою, Австралією.
– Якими вам видаються майбутні спільні дії для захисту України, її незалежності та українців як державотворчу націю?
– Нині відбулася презентація молодіжних організацій України. Їх було так багато, що я аж був здивований! І не переказати всього того, над чим вони думають працювати... Але мені подобається їхній настрій на працю і дієві акції. Мені здається, що надалі їм треба просто об’єднатися, синхронізувати свої дії в напрямку захисту прав людини в Україні, свобод і демократичних цінностей. Адже з часом і вода камінь точить, а що ж тоді казати про таку силу-силенну молодих людей! Погано те, що багато організацій мають лише по 10-20 членів. Добре було б, якби існувало п’ять, але по 200 і більше чоловік. Молодечі організації українців діаспори можуть прислужитися Україні бодай тим, що частіше презентуватимуть свою роботу і розповідатимуть про умови демократичного співжиття громадян на Заході. Але, найголовніше, треба показати українській молоді, в якому напрямку слід діяти у себе вдома і що робити.
