Іоанн Мазепа, Вождь війська Запорозького, обох частин Бористена, славного ордена святого Апостола Андрія, білого орла Кавалер
Цим нашим універсалом ми вказали кожному, кого це стосується, щоб знали, а особливо Полтавському полку1, усякому стану і достоїнству, духівництву, військовим і звичайним мешканцям, що хоч ми в попередніх наших універсалах прояснили і вказали цілковито всі підстави, через які ми підемо з нікчемної, несприятливої московітської протекції, на яку ніколи не можна покластися, під захист Найяснішого Короля Швеції, попросили у Його Величності до Вітчизни нашої такого великого милосердя, щоб облишивши свій справедливий гнів, який він мав щодо нашого народу як до московітських підданих із-за багатьох збитків і спустошень, вчинених нашими вояками в кордонах Інфляндії, щоб він не тільки нам пробачив навіки все що було спалене, насильно викрадене, бо з-за болісного насильства (над) безневинними жінками і дівчатами і незліченних грабунків серце його Королівської Величності загорілося гнівом і однаковою мірою запалало (жагою) відплати по відношенню до нашої Вітчизни, але (щоб він) нас, Вождя, воїнів запорозьких і всю досвідчену раду Малої Росії, уярмлених московітською тиранією, удостоїв прийняти у свій нездоланний захист і пообіцяв захищати нашу Вітчизну своїми надломленими силами, допоки вона не повернеться до тих давніх законів і свобод, які були, коли урядував вічної пам'яті Богдан Хмельницький.
I ми також проголосили в тих згаданих вище універсалах, яких великих втрат зазнали наша улюблена Вітчизна, закони, свободи, військо від тих неприхильних до нас і завжди нам ворожих московітів, які взагалі хотіли під іменем і протекцією удаваного захисту отримати нашу Державу у властей», простий народ віддати в рабство, спорудити свої військові табори, ім’я вояків Запорозьких ганьбити, Козаків перетворювати на драгунів і солдат, саме Запоріжжя повністю зруйнувати, або, вигнавши звідти вояків і | наших братів, поставити своїх москалів.
Отже, нехай розсудить навіть найнерозумніший з людей, яким чином нас захищали москалі, коли вони самі себе не можуть захистити, адже від початку цієї війни вони завжди втікають і ніяким чином не можуть протистояти шведським воїнам попри свої великі сили.
Нехай побачить кожний слабкість московську і сміливість шведську із сутички, яка була під Нарвою і з отриманої там перемоги над москалями, коли Король і Шведський вісьмома тисячами своїх вояків знищив понад сімдесят тисяч москалів, отримав незліченні скарби і всі гармати.
Нехай зрозуміє кожна людина, що якщо москалі не могли нічого, нічого зробити шведам у цей час, коли піднялися Король Данії і Король Август, та (інші), які зібралися проти найяснішого короля Швеції, він почав вести дуже важку війну зі стількома мужами Данії, Саксонії, Польщі, Литви і московськими прибічниками, усім цим мужам його Королівська Величність, маючи в цей час набагато меншу кількість своїх воїнів, не тільки сміливо протистояв, але й Короля Данії так принизив, що той був змушений просити мир через інших Монархів і, облишивши війну, залишатися бездіяльним. Короля Августа він вигнав із Польщі і зняв з його голови королівську корону. Навіть москалів, коли Саксонія пройшла, Король сам погнав аж до їх власних земель, прагнучи з ними генеральної битви. Де ж саме москалі чекали на шведів, чи вони змогли не пустити (їх) через таку велику воду в Польщу, в Литву і сюди в Україну, і чи не могли вони раніше захистити полк в Охтирці від спалення і розграбування, де їх самих погублені тіла лежали, наче ліс, спочатку під Охтиркою, в Краснокутську, в Городні й за Городнею в Олешні2 та в інших місцях.
Кожна недовірлива людино, ти або подивись своїми очима, або запитай у людей, які там живуть, і точно був би найясніший Король Швеції в самому місті Бєлгороді, хоч мав із собою мало людей, бо більше ніж сім тисяч вояків не було, якби тоді (весняним паводком) не було зруйновано дорогу і не було великої води. Бо ми пам’ятаємо багато перемог в різних місцях в Стародубському полку, проїжджаючи Десну в Мезині, під Хмельовим, під Смілим, у Липові, у Липовій Долині, у Гирявці, у Веприку, у Груні в Опішні, у Котельві, одержаних шведськими вояками над москалями. Сам цар перший з ганьбою утік з-під Гадяча з усіма своїми мужами тільки від трьох тисяч шведських воїнів, які поспішали з найяснішим королем із Ромен, і тільки що з під Охтирки від семи тисяч з незліченною кількістю (вояків).
Що нам лишається при такій великій шведській відвазі, (як не те), щоб ми всі, як один, стали на захист наших законів і свобод, котрі втрачаємо під москалями, і самі від них загинемо, якщо не будемо триматися захисту Шведської Королівської Величності.
Ніхто цьому не здивується, що задля збереження Вітчизни нашої і всього народу ми отримаємо і ту свободу від тиранського московітського ярма під протекцією і захистом найяснішого короля Швеції, тому що ми не перший покажемо приклад і не новий серед запорозьких вояків, бо і вічної пам’яті Богдан Хмельницький, коли виходив з-під польської субдикції, не тільки приводив собі на допомогу проти поляків невірних Атаманських (оттоманських; тут – татарських. – О. Д.) мужів, але й просив також допомоги у найяснішого Короля Швеції, діда теперішнього Короля, завжди був з ним заодно і часто посилав до нього багатьох своїх послів, думав з ним у цій війні одне і посилав до Короля Швеції на допомогу проти поляків біля Любліна київського полковника Анті-на (Ждановича)3.
Якщо самому вічної пам’яті Богдану Хмельницькому можна було залишатися під протекцією невірних і навіть шукати у них для себе й усіх запорозьких воїнів допомоги, якщо також іншим Вождям — Виговському, Тетері, Дорошенку (можна було це робити), чому тільки нам не можна шукати допомоги і просити захисту у Християнського Монарха найяснішого Короля Швеції задля визволення Вітчизни нашої та усіх Запорозьких вояків від московітського ярма, від якого якщо тільки нас не звільнять, напевно, вже занапастимо нашу Вітчизну, і самі загинемо, прив’язані до ярма московітського рабства. I не буде жодної іншої причини цього нещастя, як тільки ваша непокора і відсутність згоди, що не хочете думати одне.
Можливо, ви самі бачите, що москалі нас не захищають, а тільки спалюють, спустошують, вбивають, хоч ви їх тримаєтесь і поклали на свою шию ярмо, не розуміючи, що вже давно б гинули від шведського вогню і меча, якщо задля спільного блага й з-за мене самого ми б не поспішили за Десну4 з пошаною до Королівської Величності. Тому ми заохочуємо цим останнім універсалом вас, хоч ви і викликаєте співчуття, щоб заради себе самих, жінок і дітей своїх, не віддали себе у московське рабство і щоб поневолені через це самі не загинули від шведських вояків, і нам Вождеві будьте покірні так як раніше, і ми, вірні, ми все зробимо з цього Християнською домовленістю і словом Вождя так, що навіть волосина не впаде з голови вашої від шведських вояків, тільки єдине, щоб ви сиділи вдома і не втікали в ліси з-за провіанту, щоб давали (його) тим воїнам, без цього жодні воїни у цілому світі не зможуть утриматися, я знаю дуже точно, що зі шведських володінь хліба сюди не привезуть, і коли ви довідаєтесь те, що тут (викладено), молимо у Господа Бога порятунку і залишатися у спокої.
ВИЩЕ НАЗВАНИЙ ВОЖДЬ
1. Особлива увага Мазепи до Полтавського полку була зумовлена тим, що після невдалого походу на Слобожанщину взимку 1708— І709 рр. шведсько-українське військо навесні повернуло на Полтавщину, куди було перенесено театр воєнних дій.
2. Назви населених пунктів подаються за сучасним адміністративно-територіальним поділом.
3. Жданович Антін Микитович (рік народження невідомий, помер після 1660р.) –державний діяч, дипломат і полководець. 1649-1656 (з перервами) – київський полковник.
4. Йдеться про перехід гетьмана Мазепи з частиною козацького війська через Десну 25 жовтня 1708р. на шляху до з’єднання з армією Карла XII
