Українські самоврядування готуються до місцевих виборів
В Угорщині офіційно розпочалася передвиборча кампанія 2010 року в органи місцевого й національного самоврядування. Вибори відбудуться 3 жовтня поточного року. Як повідомила Голова ДОСУУ Я.Хортяні, українські самоврядування в Будапешті та регіонах активно готуються до цієї події. Є чимало підстав вважати, що після успішного завершення виборів до існуючих українських самоврядувань може долучитися ще одне, нове, зокрема у Веспремі ХХ-му і XV-му районах Будапешта, сказала пані Ярослава.
Водночас керівник ДОСУУ висловила занепокоєння з приводу сумнівних спроб балотуватися на новий термін кандидатів у депутати так званого українського самоврядування «Київська Русь» на чолі з Віктором Ручко. Вони збирають собі електорат в 6-ти селах області Боршод-Абауй-Земплен (Кажмарк, Інанч, Абауйсанто, Абауйкер, Форро, Мера) та XVI районі столиці, сказала Я.Хортяні. За офіційною статистикою, в цих поселеннях не проживає жодного українця.
«Ми не розуміємо, для кого із якою метою створюються ці національні самоврядування, – висловила стурбованість голова ДОСУУ, і продовжила: – Але ми знаємо, що ці структури будуть існувати всі майже там, де компактно проживає циганське населення. Однозначно це роблять представники циганської меншини, які не проходять за депутатською квотою у свої національні самоврядування. Вони знають, як діє ця конструкція зі створення національних самоуправ і безпардонно без зайвих побоювань, що це явне порушення чинного законодавства Угорщини, роблять справу по дискредитуванні українства в Угорщині. 4 роки тому ми подали на них скаргу-протест до центрвиборчкому. Тоді ми нічого не добилися і як наслідок – знову маємо повторення цього ганебного процесу. Колишній посол України в Угорщині Дмитро Ткач написав листа у МЗС Угорщини, де висловив стурбованість тим, що робиться, посилаючись на те, що там росте злочинність і що на цьому можуть спекулювати певні політичні сили, посилаючись на те, що це нібито роблять українці.»
Голова ДОСУУ вважає, що покласти край цим порушенням можуть зміни у новому законі про вибори, які посилять контроль за висуненням кандидатів від нацменшин. Адже нині доходить до абсурду, коли так звані українські депутати зі згаданих національних самоврядувань не знають жодного слова українською мовою і не мають найменшого уявлення про традиції і культуру нашого народу, з сумом констатує пані Ярослава Хортяні, яка добре інформована у цьому питанні й обізнана з подібними справами, адже вона очолює ДОСУУ з 1999 року і є незмінним керівником Товариства української культури в Угорщині з початку 90-х років. Було б добре, якби ЦВК враховував думку справжніх, а не фантомних самоврядувань, коли за рекомендацією центральних національних самоуправ можна було б проводити вибори у тому чи іншому поселенні чи районі столиці, вважає Я.Хортяні. Якщо така вимога буде діяти в законодавстві, тоді так звані десантні депутати не пролізуть до національних самоврядувань, дискредитуючи саму ідею місцевих виборів і перетворюючи національні самоврядування на годівницю для себе і своїх родин. Адже в угорському політичному лексиконі навіть вислів такий з’явився «етнобіснес». І така ситуація характерна не тільки щодо угорських українців, каже Я.Хортяні, бо «десантники» вже діють і в нацменшинах. Наприклад, створені словенські самоуправи на сході Угорщини. В одному селі Саболч-Сатмар-Берея медьє чисельністю до 600 осіб готуються до виборів «польські», «русинські», «словенські», «румунські» кандидати. За браком однієї заяви не буде створено тільки «українського» самоврядування. І це робиться у невеликому сільці, де немає й 1000 мешканців.
«Хіба це не знущання над законом? – запитує обурено голова ДОСУУ. – Якщо ці організовані структури, що стоять за спинами фантомних національних самоврядувань, не вивели на чисту воду 4 роки тому, то нині в них така велика жадоба з’явилася до легких державних грошей і їх розкрадання, то їх буде важко зупинити. Потенційних кандидатів у депутати підмовляють балотуватися в національні самоврядування, щоб потім збирати з них певну данину чи плату «за послуги», а це вже є прямі фальсифікації виборів. Якщо на ці зловживання не зверне увагу влада, в угорських українців залишиться тільки одна можливість – привернути до своїх проблем увагу української преси, хоча їм найменше кортить зашкодити іміджеві країни, яка стала їхньою другою батьківщиною. Сподіваємось, що до цього все-таки справа не дійде».
