Донедавна дослідники історії Північної війни 1700-1721 рр. і шведсько-українських відносин XVII – початку XVIII ст. у пошуках документальних джерел тієї епохи концентрували свою увагу переважно на архівах нинішньої шведської столиці – Стокгольма. Та ці сховища були ретельно вивчені ще на початку минулого століття, коли відзначалося 200-річчя Північної війни.
Тільки дехто з учених звертався до інших архівів. Так, наприклад, відомий шведський історик Петер Енглунд при написанні своєї неодноразово перевиданої та перекладеної різними мовами книги «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії» (переклад українською вийшов торік) опрацював матеріали справи 141 рукописного відділу бібліотеки Упсальського університету, де відшукав старовинну гравюру гетьмана Івана Мазепи. Українські дослідники вирішили продовжити вивчення фондів цієї бібліотеки.
Міркування при цьому були такими. Упсальський університет, заснований 1477 року, є найстарішим у Скандинавії. I хоча з 1634 р. офіційною столицею Швеції є Стокгольм, Упсала, перша столиця, ще довго відігравала роль впливового політичного центру країни. Так, тут до 1719 р. проходили найважливіші державні збори, коронація монархів. Саме тут 1654 р. відбулася абдикація королеви Крістіни (Kristina; відома у вітчизняній історіографії як Христина), яка 1650 р. відкинула пропозицію Богдана Хмельницького розпочати спільні !бойові дії проти Польщі. Бібліотека Упсальського університету – найбільша наукова збірка у Швеції. В її фондах налічується 5,25 млн. книжок і друкованих періодичних видань, а також 61 959 рукописів. Отже, цілком логічним було припущення, що це сховище зберігає ще багато таємниць.
Уже перші наші пошуки в рукописному відділі бібліотеки цілком виправдали наші припущення, дали неочікуваний, певною мірою, – сенсаційний результат. Перегортаючи пожовклі сторінки справи 103, |ми натрапили на невідомий досі універсал Івана Мазепи. Документ написано чіткою і вишуканою латиною, блискучим знавцем якої був гетьман. Точну дату його написання встановити не вдалося. Але з тексту випливає, що він був створений не раніше кінця лютого 1709 р. (за новим стилем), позаяк в ньому згадується весняна повінь, яка тоді трапилася й завадила Карлові XII просуватися на Белгород. Верхньою хронологічною межею є кінець травня, адже Мазепа говорить лише про наміри московітів зруйнувати Січ, котрі вони реалізували 14 (25) травня того року. Отже, документ можна орієнтовно датувати кінцем лютого – кінцем травня 1709 року за новим стилем. Це означав, що в наших руках опинився останній із відомих на сьогодні універсалів Івана Мазепи.
Цілком імовірно, що існував оригінал даного документа староукраїнською мовою. Якщо це так, то його, як і інші універсали Мазепи, після переходу гетьмана до шведів спіткала сумна доля — він був винищений царськими «охоронцями правди» як «мерзенна ворожа пропаганда».

Як би там не було, перед нашими очима постав оригінал латинською мовою. Пропоную його читачам у високоякісному перекладі з латини Ольги Циганок, який уперше опублікований на сторінках всеукраїнського наукового журналу «Сіверянський літопис» (№6,2009).
Сам факт написання або перекладу універсалу латиною свідчить, що він мав не тільки внутрішнє українське призначення, а й, значною мірою, – зовнішнє, загальноєвропейське. Для адекватного розуміння тексту за межами України в документі Дніпро називається його античним ім'ям – Бористен; замість «полк» вживається слово «когорта» (Полтавська, Охтирська, Стародубська), замість «ради» — «сенат» тощо. Про європейське, зокрема, шведське призначення документа свідчать і вибачення гетьмана перед Карлом XII за дії козацького війська в Інфляндії (територія сучасної Латвії), доти відсутні в офіційних документах. Отже, надалі будемо називати цей універсал шведським.
Є всі підстави припустити, що даний універсал Івана Мазепи повторює основні положення його так званого зазивного універсалу, виданого 10 листопада 1708 р. й розісланого по Гетьманщині. На жаль, текст того програмного документа до нас не дійшов з тієї причини, що всі його копії московітами та гетьманом Іваном Скоропадським ретельно вилучалися і знищувалися. Отже, досі вчені відтворювали зміст зазивного універсалу з листа Івана Мазепи стародубському полковнику Іванові Скоропадському про причини переходу до шведського короля від 30 жовтня 1708 р., універсалу гетьмана I. Скоропадського про вірність українців російському царю від 8 грудня 1708 р., що являв собою відповідь на зазивний універсал, і, певною мірою, – з маніфесту Карла XII малоросійському народу від 16 грудня 1708 р., написаного, судячи з усього, за допомогою українців.
Текст віднайденого нами універсалу Мазепи дозволяв дати якщо не категоричні, то вельми близькі до істини відповіді на запитання, що роками були в центрі уваги дослідників. Так, відомий мазепознавець Валерій Шевчук у своїй книжці «Просвічений володар Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой» (К., 2006)писав: «Чизвіщав Мазепа в зазивному універсалі про намір прихилитися під Польщу, сказати годі...». Тепер ми можемо з дуже високим ступенем імовірності стверджувати, що така звістка в зазивному універсалі радше за все відсутня. Адже шведський універсал, що також мав зазивний характер і являв собою продовження й розвиток положень універсала від 10 листопада, не містить будь-якої згадки про Польщу та її короля шведської орієнтації Станіслава Лещинського. Це – ще один вагомий доказ некоректності тверджень деяких істориків про намагання Мазепи підпорядкувати Україну Польщі.

Далі. Той же Валерій Шевчук писав: «На початку Мазепиного універсалу, за I. Скоропадським, стояло, що «Москва, тобто народ великоросійський, завше народові нашему малоросійському ненависна, здавна у замірах своїх злостивих постановила народ наш до згуби приводити»: таке в зазивному універсалі могло стояти...». Тепер ми можемо напевно сказати, що таки стояло. Адже у шведському універсалі Мазепи чітко та ясно говориться про «неприхильних до нас і завжди нам ворожих московітів, які взагалі хотіли під іменем і протекцією удаваного захисту отримати нашу Державу у власність, простий народ віддати в рабство, спорудити свої військові табори, ім'я вояків Запорозьких ганьбити, Козаків перетворювати на драгунів і солдат, саме Запоріжжя повністю зруйнувати, або, вигнавши звідти вояків і наших братів, поставити своїх москалів». Майже всі ці наміри були Москвою реалізовані.
На ідентичність шведського і зазивного універсалів Мазепи вказує й теза про перевагу шведського війська над московським. Та якщо донедавна ми могли реконструювати цю тезу з опосередкованих матеріалів – промови гетьмана до урядників військових і цивільних козацької України напередодні розриву з Москвою 1708 р., художній переказ якої наводиться в «Історії Русів», і універсалу Скоропадського, то зараз ми можемо констатувати, що в пропаганді Мазепи цей елемент посідав чільне місце. Та якщо його промова з «Історії Русів» не містить конкретних прикладів, то в шведському універсалі такі приклади є. Зокрема, згадуються «перемоги», одержані «шведськими вояками над москалями» в «різних місцях в Стародубському полку, проїжджаючи Десну в Мезині, під Хмельовим, під Смілим, у Липові, у Липовій Долині, у Гирявці, у Веприку, у Груні в Опішні, у Котельві» тощо.

Щоправда, події, пов'язані з облогою і штурмом Веприка, навряд чи можна віднести до славетних перемог шведської зброї, радше навпаки. Аналіз переліку успіхів Карла XII, подеколи досить сумнівних, що міститься в шведському універсалі, дозволяв зробити припущення, що в зазивному універсалі вказувалися інші битви, як от при Головчині влітку 1708 р., де шведи дійсно одержали переконливу перемогу. Хто знав, може, та битва відіграла певну роль у калькуляціях гетьмана щодо порівняння воєнних потуг Швеції та Московії.
Час показав, що ті розрахунки були хибними. Вирішальну роль у цьому відіграла стратегія і тактика «випаленої землі», застосована Петром I. Текст шведського універсалу свідчить, що Мазепа усвідомлював ефективність цієї геополітики московського царя. Водночас він змушений був констатувати пасивність населення. «...Ви самі бачите, що москалі нас не захищають, а тільки спалюють, спустошують, вбивають, хоч ви їх тримаєтесь і поклали на свою шию ярмо», – з гіркотою писав старий гетьман. Та його почули далеко не всі.
У шведському універсалі є одна надзвичайно цікава й важлива деталь – усього кілька слів – яка вказує на те, що на час його написання Мазепа й сам почав сумніватися у коректності своїх калькуляцій. Йдеться про звернення Мазепи до Карла XII з проханням, щоб він «нас, Вождя, воїнів запорозьких і всю досвідчену раду Малої Росії, уярмлених московітською тиранією, удостоїв прийняти у свій нездоланний захист і пообіцяв захищати нашу Вітчизну своїми надломленими силами, допоки вона не повернеться до тих давніх законів і свобод, які були, коли урядував вічної пам'яті Богдан Хмельницький». Тут звертає на себе увагу констатація Мазепою «надломленості сил» шведського короля. Та гетьман все ще продовжував вірити, що й цих сил вистачить для перемоги над московітами. Більше йому не було на що сподіватися.

Олександр ДУБИНА, кандидат історичних наук