Українське самоврядування Секешфехервара:
потяг до рідних витоків.

Докладніше про сучасне життя українців Секешфехервара розповіла в інтерв’ю «Громади» голова місцевого самоврядування українців Юлія Матяш.
Із перших хвилин зустрічі стало зрозуміло, що українці Секешфехервара щиро, з українським вогником в душі ставляться до української справи.
– Пані Юліє, як давно виникла у Вас ідея створити самоврядування? І як Вам вдалося втілити в життя цю важливу справу?
– Офіційно самоврядування українців у нашому місті зареєстровано в жовтні 2006 року. Тобто, можна сказати, що воно досить молоде. Однак ідея його створення зародилась давно. В Секешфехерварі я живу вже 25 років, працювала медсестрою. З кінця 90-х я зі своїми друзями-українцями часто відвідувала культурні заходи, які організовувались Товариством української культури Угорщини в Будапешті. Нам подобалось усе: святкування Різдва, Шевченківські дні, Зелені свята, вечорниці... Згодом, коли дочці виповнилось 15 років, щоп’ятниці возила її до Будапешта на репетиції танцювального ансамблю «Веселка», чотири роки їздили. Потяг до рідних витоків поріднив наші душі з українською справою, а відтак зародилася ідея створення українського осередку і в своєму місті. Почали шукати українців, помістили оголошення в газеті. Це дало добрі результати: відгукнулось 70 українських та змішаних сімей, загалом набралося до 200 українців. Щоб створити самоврядування, потрібно було зібрати 30 голосів, а за нас восени 2006 року проголосували більше 50 угорців. Це був наш успіх і визнання. Відтак українці офіційно стали дев’ятою національною меншиною Секешвехервара.
–  Хто висунутий депутатами від Вашого самоврядування? Чи задоволені Ви роботою своїх колег?
– Крім мене депутатами є Олександра Немет, ми з нею родом з Івано-Франківщини, тож маємо дуже багато спільних поглядів, інтересів, стараємось привносити в нашу роботу свої традиційні народні уподобання. Олександра добра господиня, порадниця, ретельно веде діловодство. Депутатом обрана і дочка – Юлія Матяш. Вона – студентка Печського університету, майбутній соціолог, допомагає нам упорядковувати нашу поточну документацію на комп’ютерній основі. А депутат Марта Тернован привносить у роботу народні традиції Закарпаття, вона – з Берегова, працює медсестрою, вміє випікати гарні тістечка та вишивати, що також важливо в роботі з людьми. Дуже відповідально ставиться до своєї справи і депутат Немет Ференц. Я задоволена їх добросовісною працею. Надіюсь, що вони не підведуть. Також серед українців є багато активістів, які завжди допомагають в організаційних питаннях. Серед них слід назвати Людмилу Омельченко, яка з Донеччини переїхала жити до своєї дочки, у неї такі «золоті руки», без яких не обходиться жодний наш захід. Людмила зібрала добру колекцію українських рушників та інших вишивок, а ще вона вміє пекти дуже смачне українське печиво й пиріжки. Знаходить час для українських справ і Анатолій Невзгледенко, а також багато інших українців. Тож разом ми можемо добре робити свою справу.
– Чи допомагає Вам мерія міста?
– Так. До нас дуже прихильний мер міста Тихомир Варвашовський, його замісники та інші посадовці мерії. Для наших зібрань мерія виділила приміщення та меблі. А в тому році ми отримали від мерії премію – 250 тисяч форинтів, тож купили для роботи комп’ютер та інше обладнання. В приміщенні самоврядування ми проводимо збори, лекції, вечори, а коли потрібно провести більш масовий захід, ми можемо користуватись великим залом будинку культури. Мерія цінує нашу роботу.
– А як ставляться до Вашої діяльності місцеві жителі?
– Це дуже гарне запитання. І тут я б хотіла висловити велику подяку угорцям, які нам симпатизують, – а таких у нас у місті чимало, – за їх щире сприйняття українських культурних цінностей. Не можна не згадати добрим словом нашу подругу Маргариту Кадар, художницю, колишню виховательку дитячого садка, яка завжди з задоволенням допомагає нам в художньому оформленні заходів, часто організовує виставки. Вона цікавиться українським мистецтвом, працює над перекладом і художнім оформленням українських народних казок. Інший приклад – сім'я угорських інтелігентів Гал, син яких Бенедек Гал виявив бажання разом зі своїм однокласником-українцем Томашем Невзгледенко взяти участь у Загальноугорському конкурсі читання віршів українською мовою, який нещодавно проходив у Будапешті. Угорський хлопчина прочитав вірш Марійки Підгірянки «Мати» виразно і без акценту. Це дуже зворушливі моменти.
– Які цікаві заходи провело українське самоврядування Секешфехервара за період своєї діяльності?
– Окрім участі у Днях національних меншин, у листопаді 2007 року наше самоврядування за сприяння Державного самоврядування українців Угорщини організувало тематичний вечір, присвячений 960-річчю коронування угорської королеви Анастасії, київської княжни, доньки Ярослава Мудрого. 1 березня 2008 року ми провели тематичний захід присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років на Україні. Присутні оглянули велику виставку плакатів про цю жахливу трагедію, а зі змістовною лекцією на вечорі виступила Голова Державного самоврядування українців Угорщини Ярослава Хортяні,
– Які маєте плани? Чого хотіли б досягти на чолі українського самоврядування в Секешфехерварі?
– Планів багато, стараємось усе осягнути, продумати. До цього аби Бог додав сили, енергії та часу. Від Державного самоврядування українців Угорщини наше самоврядування отримало важливе завдання: взяти постійне шефство над пам’ятником угорському королю Андрашу І та його дружині – Анастасії, який був встановлений українцями Угорщини в 2001 році у Тихані. А оскільки в 1047 році їх коронували на угорський престол у тодішній королівській столиці Секешфехерварі, то нині наше самоврядування займається розробкою культурно-історичного проекту заходів по збереженню і шануванню пам’яті про ті далекі часи. Також найближчим часом хочу запровадити одну з традиційних українських обрядовостей – святкування «Меланки». Цю мрію я виношую давно і тепер думаю, що прийшов час втілити її в життя. В перспективі хочу навести контакти з мистецько-культурними колективами Івано-Франківщини та запросити до нас, наприклад, Прикарпатський танцювальний ансамбль, щоб побачили українці Секешфехервара справжнє українське мистецтво, порадувались йому. Це був би для них ковток свіжого повітря. Маю добру надію, що наше самоврядування докладе свої уміння та сили, щоб все задумане здійснилося.
– Дякуємо Вам, пані Юліє, за цікаву розповідь про Ваші здобутки й плани, про прекрасних людей, які оточують Вас. Маєте поруч себе гарних українців-сподвижників, а також друзів-угорців. Тож все у Вас буде добре. Зичимо Вам і всім українцям Секешфехервара міцного здоров?я, радості й добрих успіхів у Ваших справах та починаннях.

Інтерв’ю підготувала Надія Музичук