«Джерело» з Чехії підживило мистецтвом українців Угорщини

У рамках святкування Шевченківських днів в Угорщині до нас приїхав з концертним виступом український ансамбль з Праги «Джерело». Його керівник Дарія Любачівська докладніше розповіла «Громаді» про своїх вихованців.

Дарія Любачівська: - Наш колектив створений у 2004 році. Починали ми з театральної групи, поставивши першу п’єсу за мотивами Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Відтак глядачі-дорослі запропонували нам залучати до сценічного мистецтва їхніх дітей. Тоді ми почали збирати танцювальну групу – спочатку це були четверо моїх знайомих хлоп’ят, а потім до них долучилися й інші школярі. Само по собі постало питання про пошуки професіонала-педагога, який би на фаховому рівні зміг навчати дітей народним танцям. Дякуючи Надії Петренко, яка є співачкою народного театру в Празі, ми нав’язали контакти з полтавцем Юрієм Кольвою, колишнім танцюристом уславленого колективу ім. Вірського.
Юрій Кольва: - Родом я з Миргородського району із села Гаркушинців. Освіту фахову здобув у Києві. Танцював у складі танцювального ансамблю ім. Павла Вірського. З 1995 року працюю в Празі.

«Громада»: - Якими є Ваші особисті відчуття щодо того, як сприймають глядачі український танець у Чехії та за її межами?

Ю.К.: -Сприймають виступи наших танцюристів дуже добре. Всім наші танці подобаються, так само можна говорити і про народні костюми, виправу танцюристів. Але це не є головним у нашій роботі. Все-таки ми намагаємося прищепити нашим дітям усвідомлення того, якого вони насправді роду-племені і яку культуру високо рівня несуть людям. Я це бачив на власні очі, коли ще їздив по світу у складі ансамблю Вірського. Глядачі аплодували нам не те що довго, а просто без упину! При слові «Вірський» всі вставали у залі.

«Гр.»: -Як вдається утримувати Ваш ансамбль? Допомагає держава чи надають кошти спонсори?

Д.Л.: - Я займаюся організаційними питаннями. Буквально ходжу до знайомих підприємців, жебраючи кошти. Дехто йде нам назустріч, але не всі, на жаль, розуміють важливість мистецтва і культури у нашому житті. Тим не менш на спонсорські гроші нам вдалося пошити танцювальні костюми на наш перший виступ «Прикарпатську мозаїку». Це ми зробили на Івано-Франківщині в місті Косові, отримавши комплект кількістю в 30 костюмів для дітей та дорослих, адже танцювали у першому складі цілими родинами. Затим до пошуків спонсорів підключилися вже батьки, самі допомагали, чим могли – коштами або купляли відповідний матеріал і полотно. Мама одного нашого танцюриста, на щастя, виявилася швеєю-мотористкою з досвідом роботи в одному модельному українському ательє. Вона з радістю шиє дітям костюми для танців. Минулого року ми готували для глядачів наш народний танець гопак. Пан Юрій Кольва спромігся пошити для виступу у Полтаві чудові сценічні костюми. Їх ми вперше використали і в Греції  на фольклорному фестивалі.

«Гр.»: - Проблем з набором танцюристів особливих нема?

Д.Л.: - Голосяться до нас дітки з семи, дванадцяти років і старші. Приводять їх батьки, дехто приходить сам. Бажання танцювати у них є. Затримка лише з тим, що діти хочуть вже виступати, а костюмів обмаль. Хтось не витримує так довго чекати, поки йому пошиють костюм, потім приходять інші дітки. У будь-якому випадку ми постійно співпрацюємо з нашими батьками, які приводять дітей, стараються, щоб вони не пропустили занять, і за це їм – наша велика подяка, адже нас підтримують направду свідомі українці, які не хочуть загубити традицій рідного народу. Нам дуже пощастило з нашими людьми. Колектив «Джерело» має три різні групи – вокально-інструментальну, танцювальну та театральну трупу. Наші добровільні помічники в особі батьків та молоді зазвичай у будні працють і лише у вихідні мають вільний час. Але вони не рахуються із втратами, тому що мають потяг до спілкування рідною мовою, української пісні і душевного спочинку. А це дуже багато їм дає на наступний робочий тиждень.

Дякуємо за розмову.

Підготував Василь ПЛОСКІНА