№4(136)
жовтень - грудень
2016 року

ЛІТОПИС УГОРСЬКОГО УКРАЇНСТВА
РОЗПОВІДІ ПРО ГЕРОЇВ УКРАЇНИ
ПАМ'ЯТНІ ДАТИ І ПОДІЇ
БУДЬМО ЗДОРОВІ
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Свято української Покрови в Будапешті

16 жовтня у греко-католицькому храмі св. Флоріана за сприяння ДОСУУ, ТУКУ, національного самоврядування українців Ференцвароша та української парафії Покрови Пресвятої Богородиці відбулася перша офіційна українська проща на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Віднині, за усталеним церковним звичаєм, це свято вважатимуть храмовим днем першої офіційно зареєстрованої української парафії в Угорщині.
Святкову літургію служили отець Дам’ян Габорій та Василь Чудійович, канцлер Київської греко-католицької єпархії, а також вокальний ансамбль «Вишиванка» з м. Дрогобич, що на Львівщині.

«Ви не ізолюєте себе від болю материнської землі»

У цей радісний і великий для угорських українців день ми звернулися до о. Василя Чудійовича поділитися своїми думками про сьогоднішню подію:
Відчувається єдність української громади в Угорщині, тут панує атмосфера великої дружньої родини. Наступна імпонуюча мені річ – відкритість людям з України. От я побачив тут важко поранених воїнів АТО. Це – прекрасно, коли ви подаєте руку посильної допомоги потребуючим у себе на місці або споряджаєте волонтерів у зону бойових дій. І ще, що я зауважив, – це бажання показати свою українськість на теренах Угорщини. Ви презентуєте угорцям свою самобутність, культуру, національні звичаї, духовне багатство предків. Це – колосальна річ!
«Ваші очільники можуть створювати на голому місці те, чого іншим не вдається зробити»

Костянтин Іваночко, доцент кафедри української мови Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка:
Я радий, що об’єднання українців у Європі мають достатньо активних свідомих членів. Після знайомства з очільниками громади – Юрієм Кравченком, Ярославою Хортяні та іншими достойниками – я переконався, що вони знають можливості досягнення поставленої мети, бажання людей і можуть їх реалізовувати. Я знаю, що угорські українці намагаються творити таку національну культуру, яка б гармонійно вписувалася у контекст культурного життя Угорщини, при цьому не асимілюючись, а зберігаючи самобутні риси українства. Я хочу вірити, що громадсько-суспільна активність української громади в поєднанні з духовним і церковним життям приведе наших людей до справжнього успіху.

Василь ПЛОСКІНА