"Бути українцем почесно"

Останнім часом українська культура, мова, національний світогляд і самі українці зазнають утисків з боку правлячої проросійської еліти. Переписуються закони на користь російськомовної меншини, скорочують збройні сили, ліквідуються україномовні ЗМІ, ледь животіє українське книговидання, державні кошти і природні ресурси розкрадаються кримінальними кланами. Натомість у державі не без штучного втручання починає домінувати мова сусідньої держави, звичаї і навіть мода. Україномовні регіони економічно занепадають. Людям важко знайти роботу, зростає трудова еміграція за кордон.
За всіма цима явищами з тривогою спостерігає багатомільйонна українська діаспора. Таж не тільки спостерігає, але і вдається до дій, тиснучи всіма можливими публічними засобами на міжнародну спільноту і чинний уряд України припинити сучасний етногеноцид в Україні.
Тим часом у світі росте солідарність з українцями, які борються за збереження своєї національної ідентичності. Наш часопис поцікавився у Юрія Кравченка,  першого заступника голови Українського самоврядування в Угорщині (ДОСУУ), чому для угорських українців важливо плекати рідну мову, культуру та національну ідентичність. Пан Юрій, зокрема зазначив:
– Для українців це дуже важливо, оскільки вони у своїй державі тривалий час були під окупацією. Українська мова і традиції знищувались, як і їхні носії – українці. Викорінювали нас дуже успішно і довго як народ, а також музикантів, культурних діячів, тобто всіх, хто міг передати наступному поколінню традиції народу. Через те в українцях залишився внутрішній спротив, і завдяки цьому ми є на світі як українці. Якби ми не трималися рідної культури і традицій, ми б уже щезли, нас на світі уже б не було.
Юрій Кравченко понад 10 років очолює регіональний осередок національного самоврядування українців у місті Комаром. Пан Юрій є співорганізатором та учасником багатьох громадських та культурно-мистецьких ініціатив українців у своєму місті а також у  рамках діяльності Центрального органу самоврядування українців Угорщини й добре обізнаний з проблемами майже 8-тисячної української меншини в Угорщині та побратимських організацій на теренах сусідніх країн.
Юрій Кравченко продовжує попередню думку: «До цього висновку доходить багато українців Четвертої хвилі еміграції і навіть заробітчани, які тільки тимчасово працюють за кордоном і вирішують там суто особисті заробітчанські справи, що з часом і ці наші краяни починають збиратися й організовуватися в громади, створюють самодіяльні колективи, Недільні школи, будують церкви».
 Пан Юрій зауважив, що через це пройшли й угорські українці на початках оформлення тутешньої громади понад 20 років тому. Вони почали з того, що зібрали всіх небайдужих людей, молодь, започаткували Недільні школи.
 «Ці учні вже виросли і своїх діток приводять до нас, наприклад. Для нас дуже важливо триматися гуртом, – додає Юрій Кравченко: – Ми ж знаходимось поруч з Україною. До нас звідти приїжджають, мабуть, частіше, як до інших. Із числа заробітчан хтось оселяється в Угорщині, хтось виходить заміж. Рано чи пізно вони все одно до нас приходять, бо ми залишаємось українцями, плекаючи своє рідне. В Угорщині до нас з боку держави і повага є, і підтримка, тому що ми міцно тримаємось свого коріння – передусім зберігаємо українську мову, адже це зараз – найголовніше. Її нині намагаються знищити, але їм не вдасться», – вважає перший заступник голови Українського самоврядування Угорщини Юрій Кравченко.