№5(103)
вересень - жовтень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Чигирин – перша столиця Української козацької держави

17 жовтня 2009 року у Чигирині відбулися урочистості з нагоди 360-річчя утворення Української козацької держави. В урочистостях взяв участь Президент України Віктор Ющенко, який зокрема наголосив: «Тут, у Чигирині, поставала наша велика українська нація. Тут, на цій землі – наш військовий початок і наша національна енергія. Тут народжувалося військо Богдана, яке звільнило наш дух і проклало шлях до нашої державної незалежності». Він відзначив важливість вшанування українською державою і нацією героїчних сторінок історії України та її видатних діячів, які боролися за створення нашої незалежної держави. «Відбудова Чигирина як однієї з гетьманських столиць ставила за мету одне – закликати кожного українця вивчати свою історію, усвідомлювати її велич», – сказав Президент. З нагоди свята у місцевій церкві Святих Петра і Павла пройшло богослужіння, яке відправив Патріарх Київський і всієї України Філарет.

 

  • Стор. 1
  • Стор. 2
  • Стор. 3

Славне минуле Чигирина

Чигирин знаходиться на правому березі річки Тясмин, маючи вигідне географічне положення. Археологічні дослідження свідчать, що ця територія була заселена здавна. Тут виявлено могильники ямної культури та скіфського часу, поселення та могильник епохи бронзи, багатошарове поселення, поселення ранньозалізного віку та черняхівської культури, а також археологічні знахідки часів Київської Русі та козацької доби. Найдавніші згадки про Чигирин належать до першої половини ХVI ст. Про нього говориться як про один з козацьких зимівників, який мав невелику фортецю. Походження назви міста найчастіше пов’язують з чудодійною рослиною – чигир-травою. Є й інші цікаві версії: «чигир» – це дерев’яний черпак для води біля криниці; Чигир-богатир – прізвище якогось татарина; тюрська назва «Чигир» – дорога, тут в давні часи проходив торговельний шлях з Києва до Криму і цим шляхом кримські татари потрапляли в Україну; від слова «гора».
З другої половини ХVI ст. Чигирин стає центром Чигиринського староства. У 1592 р. місту надається Магдебурзьке право.
Та перш за все Чигирин невід’ємно пов’язаний з ім’ям гетьмана Богдана Хмельницького. В 1638-1647 рр. Хмельницький був чигиринським сотником,  1648 р. його обрали гетьманом Війська Запорозького. На 1650 р. гетьманська держава простяглася на захід по Горинь і Дністер до місця де в нього впадає річка Єгорлик, на північ – по Прип’ять, Десну й Сейм. На сході границя гетьманської України пролягала по доріччі того ж Сейму, Ворскли й Сули, на півдні – від гирла Єгорлика до верхів’їя Інгула та Інгульця. Гетьманові підпорядковувались також автономна Запорозька Січ і землі над Дніпром. Вибір Чигирина був невипадковим, бо місто розташоване у зручній для оборони місцевості, в центрі споконвічних козацьких земель, неподалік від Дніпра, по якиму було легко дістатися до Запорозької Січі. Під час правління Богдана Хмельницького Чигирин стає резиденцією гетьмана, фактичною столицею України. Місто включало в себе Замкову гору, де були основні укріплення, та Поділ – розташований попід горою. На лівому березі річки Тясмин містилася третя частина Чигирина – передмістя, яке не мало укріплень і з'єднувалося з Нижнім городом чи Подолом дерев'яним мостом через річку. В Чигирині містилися головні установи української держави, розміщувався Чигиринський полк, який складався з 19 сотень та військова старшина. Сама гетьманська резиденція містилася не в замку, а на території міста, під горою і під захистом замку. У своїй резиденції гетьман приймав послів іноземних держав, видавав потрібні універсалів, які стосувалися найважливіших сторін внутрішньої і зовнішньої політики.
Цікаві подробиці щодо Чигирина залишив у своєму «Щоденнику» сирійський мандрівник Павло Алепський, котрий разом з Патріархом антиохійським Макарієєм, своїм батьком, був у козацькій столиці в серпні 1656 р. Вони їхали до Чигирина від Черкас, перевізшись перед цим через Дніпро. «Після того як ми перевезлися через Дніпро, – пише Павло Алепський, – ми всю дорогу, по обох боках бачили море піску: такі вже береги цієї ріки на велику просторінь, але особливо, коли ми наблизилися до Чигирина». Павло Алепський описав і укріплення на Замковій горі: « Замок тутешній не має собі пари в цілім українськім краю щодо висоти й величності свого простору, великої води й багна, що його оточують. Тому це дуже сильне укріплення... В ньому багато стрімких місць. Деякі гармати незвичайно гарні, блищать як золото: гетьман вивіз їх з Польщі. На них написи, родові й інші знаки».
 Турецький мандрівник Евлія Челебі, який відвідав місто в 1656-1658 рр. дає такі відомості про нього: «Зараз це міцна фортеця, що має три ряди стін. Розташована на землях польських, вона знаходиться під владою гетьмана Дорошенка і має сорок тисяч озброєного війська. Цитадель її стоїть на стрімкій скелі. Навкруги фортеці три ряди непрохідних ровів. Фортеця розташована на великому острові, направо і наліво від нього перекинуті наплавні дерев’яні мости. В цитаделі стоять будинки солдат-козаків... там же арсенал, чудові гармати, монастир із дзвіницею, схожою на башту». У нижньому місті Челебі нараховує 10 тисяч будинків з верхніми поверхами, а також 27 дзвіниць. «... Той, хто побачить навколо цієї фортеці знаряддя війни і різні сатанинські пристосування, рогатки, щити, щипці для ядер, самостріли, вкрай здивується. Через рів, що оточують передмістя, течуть води Тясмина, і в тих водах видно різноманітні піки і стальні луки...»

Від руїни до відродження

Смерть Богдана Хмельницького (1657 р.) стала початком занепаду Чигирина. Наступив період руїни, коли за гетьманську булаву вели шалену боротьбу представники козацької старшини, полковники й сотники. Кожен з цих претендентів намагався заручитися підтримкою сусідніх держав – Московії, Речі Посполитої та Порти. З історичних джерел відомо, що резиденція Хмельницького слугувала і наступним гетьманам – Івану Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлу Тетері та Петру Дорошенку. Завдяки гетьману Петру Дорошенку, котрий намагався вберегти Україну від хаосу та відновити її незалежність, Чигирин на деякий час зберігає статус гетьманської столиці. У вересні 1676 року війська Правобережного гетьмана Івана Самойловича та московське військо вкотре обложили Дорошенка в Чигирині. І після запеклого бою він вимушений був здадися Самойловичу. З цього моменту Чигирин втратив столичний статус. У замку розмістили московську залогу. Деякий час Чигирин все ще залишався потужною фортецею. Турки, які на той час закріпились на Поділлі, почали поглядати на Запоріжжя й Черкащину. На цих територіях мріяла закріпитись і Москва.
В 1677 р. чигиринська фортеця була відбудована на зразок найновіших оборонних споруд Європи за проектом військового інженера Патріка Гордона. Гарнізон Чигирина в складі 30 тисяч козаків та 24 тисяч московських стрільців влітку 1677 р. витримав 120-тисячну турецьку облогу, але через рік відбулася друга облога турками Чигирина, вже з 200-тисячним військом. На допомогу гетьманській столиці вирушили війська гетьмана Івана Самойловича та російського воєводи Ромадановського. Та не дочекавшись їхньої допомоги, генерал Гордон (шотландець на московській службі) уночі вивів з нього гарнізон і висадив у повітря пороховий погріб та гармати, набиті порохом. Разом з тисячами бусурман була знищена і славна столиця. Цим вибухом замок був зруйнований і вже ніколи більше не відновлювався. Саме місто також було повністю сплюндроване, в ньому знищені всі значні архітектурні споруди. Чигирин назавжди втратив колишнє політичне й стратегічне значення..
Чигиринська фортеця більше не відбудовувалася. Московський цар зажадав перенесення гетьманської столиці ближче до своїх кордонів. Згідно так званого «Вічного миру», укладеного між Росією та Польщею у 1686 р. Чигирин мав залишатися пустим до подальшої ухвали. Тут поселялися лише втікачі-кріпаки. За Прутським мирним договором 1711 р. Росія уступила Чигирин Польщі, а після другого поділу Польщі з 1793 р. Чигирин попадає під владу Росії, з 1797 р. стає повітовим містечком Київської губернії,
В середині ХІХ ст. Чигирин – велике занедбане село. Загалом у ХІХ ст., за панування Російської імперії, Чигирин розділив гірку долю інших визначних міст Гетьманщини. Образну характеристику тогочасному станові Чигирина дав Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки»:

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.

В радянські часи Чигирин – райцентр Черкаської області. Під час другої світової війни був окупований і вкотре зруйнований. Відбудований в післявоєнні часи, Чигирин мало чим відрізнявся від інших районних центрів, а про славне козацьке минуле нагадував монумент Богдану Хмельницькому (1973 р.), в нижній частині якого зображено козака, що братається з москалем.
У 1989 р. у Чигирині було створено Державний історико-культурний заповідник «Чигирин» для організації науково-дослідної роботи по відновленню історико-культурних пам’яток. Але лише після здобуття Україною незалежності почали проводитись заходи по відродженню справжньої слави Чигирина як козацької столиці.

Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»

В 1995 р. до 400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького заповіднику було надано статус Національного. До нього ввійшов комплекс пам’яток історії, культури, архітектури, археології та природи Чигирина, Суботова, Спецівки, Мотронинського монастиря, дубово-ясеневого урочища Холодного Яру та Атаманського парку. Загальна територія заповідника становить 1173 га. В центрі міста розташована Замкова гора – пам’ятка садово-паркового мистецтва. Вона є залишком давньої гірської системи, яка існувала на Правобережній Україні сотні мільйонів років тому. На горі розташовані відомі пам’ятки історії, архітектури, монументального мистецтва: монумент Богдану Хмельницькому (1973 р.); кам’яний хрест 1912 р. на честь героїв битв з польсько-шляхетськими та турецькими загарбниками (1596-1597, 1677-1678 рр.); бастіон Петра Дорошенка – частина Чигиринської фортеці ХVII ст. та ін. В заповіднику діє п’ять музеїв, головний з яких – музей Богдана Хмельницького (1995 р.).
Також у 1995 р. побудована Каплиця Святої Покрови, в підземній крипті якої саме на Покрову 1995 року (14 жовтня), оскільки Покрова Богородиці в Україні здавна вважається козацьким святом, було перепоховано останки 263 козаків та мешканців міста, що були виявлені під час розкопок козацького цвинтаря у 1993-94 рр.
На схилах Замкової гори можна побачити кам’яні сходи 1912 р., пам’ятний знак «Кобзар» 1954 р., пам’ятний знак 1992 р.на честь перебування Тараса Шевченка в Чигирині в 1843 та 1845 рр. Тут він зробив ескіз офорту «Дари в Чигирині», присвячений козацькій раді 1649 р., малюнки «Чигирин з Суботівського шляху», «Чигиринський дівочий монастир». Великий Кобзар присвятив Чигирину вірш «Чигрине, Чигрине», розділ поеми «Гайдамаки» – «Свято в Чигирині», поему «Холодний яр», містерію «Великий льох» та ін. В заповіднику постійно ведуться роботи по створенню нових музеїв та музеєфікованих комплексів, вдосконалюється туристичний сервіс та розробляються нові туристичні маршрути. Тут є де прийняти туристів і є що їм показати, тому кількість їх постійно зростає. Все це – заслуга працівників Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».
До 360-річчя утворення Української козацької держави в давній гетьманській столиці було відкрито першу чергу будівельного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького», який складається з господарського та адміністративного подвір’їв. Повністю він має бути завершений у 2010 році й дати нашим сучасникам наочне уявлення про те, в яких умовах відбувалось державотворення в Українській козацькій державі середини XVII ст. Таким чином буде очищено ще одне джерело нашої історичної пам’ті і національної самосвідомості.

Надія Музичук