№5(103)
вересень - жовтень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Краса і сила рідної мови

БАТЬКАМ І МАЛЕЧІ ПРО ЦІКАВІ РЕЧІ

Олена Полянська

ЯК ЇЖАКИ ПУХНАСТИМИ БУЛИ

КАЗКА

Чорне кошеня похитуючись від надмірної вечері задоволено влаштувалось біля мами-киці.
– Чого це? – Ніби спитали строгі Мурчині очі, і розумне кошеня почало вмиватися. А вмившись лагідно притулилося до мамки, акуратно вмостившись поруч зі своїм братиком. І киця-мама ніжно замуркотіла.
– Співає їм колискову? – Запитала Тетянка свою бабусю.
– Ні,  – тихенько відповідає бабуся,  –  казку розповідає.
– А яку? – зацікавлено нашорошила вушка Тетянка.
– Про їжаків.
–  Бабусю, розкажи і мені цю казочку.
– То слухай. Колись їжаки були такими ж пухнастими, як коти. В ті часи коти з їжаками дружили, разом на полювання ходили, разом на сонечку грілися. Тільки от їжаки вмиватися не любили. Тож, бувало сядуть разом на пагорбку: коти вмиваються, чепуряться, та й їжачків як слід і вмиють, і причешуть. Так і велося. За те їжаки малих кошенят від змій оберігали. Та якось коти загордилися. З людьми дружбу завели. Люди їх і захистять ,і нагодують. Хоч і посварять інколи, так і приголублять потім. А полювати котам хіба що для власного задоволення потрібно, так щоб інстинкти свої не забути. Знай ніжаться собі коти на м’яких диванах, горя не знають. Забули вони про їжаків. А їжаки як не прийдуть в гості до котів, ті вдають, що не бачать. Образились їжаки. Колючими стали. А все через те, що лапки в них коротенькі, не вмитися як слід, не причесатися. Довгенько не бачилися коти з їжаками. Ніхто через те особливо не переживав, тільки от шерсть у їжаків спочатку звалялася,  потім  позлипалася, та й на голочки перетворилась. Голочки їжаки яблуками навчилися чистити. А коли знову побачилися давні друзі, спробували коти їжаків  причепурити, та де там – лишень язички та лапи покололи. Яка вже тут дружба! Хоча іноді перетнуться десь, постоять, одне на одного подивляться. Може згадують як дружили, мишей разом ловили. Котик лапкою захоче торкнути, та тут таки лапку й прибере. А їжаки й не жалкують, що не пухнасті – з такими голками ніхто  їм не страшний, от правда, й не погладить ніхто. Лиш іноді  котрась їжачиха розповідає своїм діткам про те, як колись були їжаки пухнастими.
А мами-киці, ті люблять кошенятам своїм зайвий раз нагадати: дивіться, мовляв, гарненько вмивайтеся, бо їжачками станете.
Та й тобі, вже, онученько, час вмиватися та в ліжечко лягати. От і Мурка наша мурчить: – Спати час, спати час!

ЛІЧИЛКА

В небо синє
По драбинці
Сходить сонце
У хмаринці.
Сонце сяє,
Літом пахне,
За собою дощик
Тягне.
Каже дощику:
– Не злись,
Я ховаюсь,
Ти жмурись!

ОСИНА СІМЕЙКА

Мами-оси миють посуд,
Оси-тати косять м’яту,
А маленькі осенятка
Із варення ліплять хатку,
Осу-маму, осу-татка
І малого осенятка.

 

ЖАБЕНЯ

Жабеня собі брело
Через поле за село
І зітхало...
В нього татка не було,
В нього мами не було,
Горювало.
А ми теж йшли навмання
І зустріли жабеня,
Не чіпали.
Ми були із ним півдня,
Ми до річки жабеня
Проводжали.

 

ЖУК-КАПІТАН

Жук блукав у яблуках
На листку-кораблику –
Мила в мисці моя мама
Аж чотири кілограми
Яблук червоненьких.
І жука маленького
Кинула в травицю:
– Йди собі, щасливцю.
А жук розправив крильця,
Мами не боїться,
І сказав таке:
– Я блукав у яблуках,
Мав свого кораблика
Був я капітаном!
Дайте мені яблук,
Воду і кораблик,
Пані!

 

 

У ЖУКА БОЛИТЬ НОГА

У жука болить нога,
Жук зітха і шкутильга.
До лікарні, у ромашку
Поспішає бідолашка.
Там метелик білосніжний
Перев’яже йому ніжку,
Бджілка ліки дасть медові,
Знову буде жук здоровий!

ПАВУКОВА ШТОРКА

На віконці грюк і стук –
Вішає карниз павук.
Шторкою прикрашує,
Мало йому нашої!