Послання Вселенського Патріарха Варфоломія І
з нагоди 75-ї річниці Голодомору в Україні
Всьому побожному українському народові

Улюблені діти Церкви – дорогі українці!
За Божим Промислом, маємо знову нагоду звернутись до Вас з батьківським словом. Материнська Церква – Вселенський Константинопольський Престол знову звертається до Вас, щоби розділити з Вами не тільки радість, але й смуток, спричинений Голодомором.
Щораз частіше назавжди покидають рідні домівки, своїх дітей, внуків і правнуків ті нечисленні сини і дочки українського народу, яким Господь Бог допоміг вижити в час Всеукраїнської трагедії – Голодомору 1932-1933 років. Тому наше слово найперше звернене до української молоді, як майбутнього Української Держави.
Разом з Вами ми прагнемо осмислити не тільки число замордованих голодом українців, а перш за все, – причини, що довели до трагедії. Дослідження політичних і соціальних причин залишимо для світських вчених. Ми ж спробуємо поглянути на Голодомор з погляду Церкви. Як сталось, що в Україні, яка ще від античних часів поставляла хліб до країн, що відчували його брак, сама стала голодувати, до того ж голодувати в мирний час так, як не голодував жоден народ Європи у часи воєн?
Влада новоствореної держави на теренах поваленої імперії підмінила Віфлеємську зорю своєю кривавою, а замість Христової багряниці, що увібрала в себе Святу Кров Спасителя світу і яка була і є хоругвою, що веде до вічного життя і за якою завжди йшли віруючі люди, замайорів червоний стяг, що зробив невидимою невинну кров кращих синів і дочок Твого народу.
Діставши до своїх рук владу, насильник не дбатиме про добро керованого ним корінного народу, не пошанує його духовних, культурних і матеріальних цінностей. Він добре знає, що рано чи пізно народ прозріє і скине з себе ярмо. Тому для довгого панування треба стероризувати титульну націю. Збережені історичні документи колишнього Радянського Союзу рясніють відомостями про національність репресованих. Переважна більшість знищених, ув’язнених чи виселених – українці, до того ж національне свідомі або господарі. Натхненниками, організаторами, керівниками і основними виконавцями знищенням українців були ті, яких можна схарактеризувати словами Ісуса Христа: «Ваш батько – диявол... Він був душогуб споконвіку...» (Ів. 8:44).
Три Голодомори, репресії, війна мали стати для Тебе, український народе, спонукою для духовного очищення, морального вдосконалення, повернення до прабатьківської християнської традиції з її власною Церквою та внутрішньою християнською духовністю, а не принесеною зовнішньою, формальною християнськістю, що межує з обрядопоклонінням. І наш візит до Києва на святкування 1020-ліття Хрещення України-Руси показав нам дійсних синів і дочок Української Церкви, які моляться до Бога, а не до людини, навіть якщо вона займає високе становище. Ми побачили, що навіть жахи XX століття не зламали хребта нації, не зробили з українця раба і послушного виконавця чужих намірів.
Закликаю всіх повернутися обличчям до Києва, до українських духовних – релігійних і культурних – святинь, до українського народу: в усіх, народжених в Україні одна мати – Україна, якій усі без винятку мають служити: і наділений владою, і «маленький» громадянин. Згадайте слова Спасителя: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються» (Мт. 12: 25).
Дорогі українці! Ваше минуле – чи радісне, переможне, чи сумне і трагічне, а особливо Голодомор – завжди буде з Вами, навіть коли Ви старатиметеся забути, применшити чи спотворити його на догоду сусідам. Вас стосуються слова Апостола Павла: «Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!» (І Кор. 7:24). Ваше покликання – бути добрими християнами в давній українській церковній традиції і громадянами України, а також одностайно свідчити перед світом про трагедії українського народу у XX ст., особливо про Великий Голодомор 1932-1933 років. Це Ваш обов’язок перед пам’яттю своїх прадідів, дідів і батьків, бо у світовій історії за весь час існування людства не було такої трагедії, щоби за один мирний рік знищити більше людей однієї нації, ніж було знищено за кілька років війни. І хто що б не говорив, як би не намагався применшити зло, це явна ознака геноциду.
Діти Христової Церкви – дорогі українці! У дні вшанування пам’яті жертв Великого Голодомору 1932-1933 рр., особливо у його 75-у річницю, Ваша Материнська Церква – Вселенський Константинопольський Патріархат сумує разом з Вами і складає глибоке та щире співчуття усім Вам і Президентові України п. В. Ющенку, репрезентантові України перед світом, через наполегливі старання якого світ щораз більше довідується про страшну трагедію українців у XX ст. Ми підносимо до Господа нашого Ісуса Христа наші молитви і просимо, щоби Всеблагий Спаситель упокоїв душі всіх замордованих Голодом в оселях Святих і прийняв їх до сонму Своїх Мучеників як невинно убитих. Хай їм буде вічна пам’ять, а на Вас, усіх живих зійде Небесне благословення Всевишнього!

Фанар, 20 листопада 2008 року.
Варфоломій
Архиєпископ Константинопольський і Вселенський Патріарх